Слово вчителя. Андрієві Самійловичу таланило в житті зустрічати добрих і чуйних людей. Він з вдячністю згадував своїх учителів у школі, технікумі, інституті. Вірш «Вчителька» присвячено улюбленій учительці Платона Майбороди, друга поета, Олені Павлівні Дзіваківській, з якою Майборода спілкувався до останніх днів її життя.
«Пісня про вчительку» – пісенний шедевр. Ще нікому не вдалося створити кращої пісні на цю тему. Не одне десятиріччя лунає вона у всіх школах України на святі останнього дзвоника і ще довго звучатиме. Адже вона – це вдячність Вчителю за його служіння народу! «Школярських днів нам не забуть ніколи, не проказати їх, не проспівати», – писав поет.
«Вчителько моя, зоре світова» – у кого ці слова не лунали на шкільних уроках музики?
Андрій Малишко дуже шанував своїх вчителів Обухівської школи. І вірші Андрій Малишко почав писати ще в школі. «Я шаную і люблю, – писав він, – найбільше три професії – хлібороба, вчителя і лікаря. Без хлібороба не може людина існувати, без вчителя вона буде темною і увесь світ темний, без лікаря – цього бога здоров’я – коротким і невтішним стало б її життя».
Зворушливою «Піснею про вчительку», музику до якої написав Платон Майборода, поет низько вклонився всьому вчительству за його плідну роботу. Її співають на шкільних випускних вечорах, і в будні. Це улюблена пісня і вчителів, і учнів, нинішніх і колишніх.
Плаче захмарене небо
Плаче захмарене небо, В роздумах клени сумні…
«Нам зустрічатись не треба» – Стиха ти мовив мені.
Приспів:
Словом мене не пораниш, Вірність тобі не згублю;
Хоч ти мене покидаєш – Знай, що тебе я люблю.
Хай на полях громовиця, Я не втоплюся в журбі;
Часто мені будуть сниться Очі твої голубі.
Приспів.
Падають сльози, як роси, Зрада пече без вогню.
Серце моє не попросить В тебе ні крихти жалю.
Приспів.
Більше побачень не буде – Різні нам ляжуть путі;
Серце моє не полюбить Більше нікого в житті.
Приспів.
Справжнє то щастя кохати, Раз його доля дає.
Як же посмів ти стоптати Перше кохання моє.
Приспів.
Перші пісні Ярослав Вишиваний почав писати ще під час навчання у Теребовлянському культосвітньому училищі. Грав на баяні, трубі, скрипці, гітарі. А перша серйозна робота з’явилася аж у Чернівецькому університеті, куди 1961 року вступив на філологічний факультет. Мелодія, яку час від часу собі намугикував, сиділа в ньому давно. Якось наспівав її своєму однокурснику Сашкові Димиденку,