– Дівчата, не хвилюйтеся, принаймні тепер, – веселий Ґленів тон став розсудливим. – Ми отримаємо тримісячний перепочинок. – Мої очі здивовано розширилися. Чи правильно я почула? Потім він додав: Так каже мама. – Я подумала, що Ґлен жартує, але потім відчула в його голосі тверезість. Він насправді в це вірив.
Двері відчинились, і зайшов лікар, усміхаючись, як завжди.
– Що ж, Ґлене, у нас хороші новини. Не знаю, як (я, звісно, не можу цього пояснити!), але кількість ракових клітин не збільшилася; насправді їх стало менше. Думаю, що зараз хіміотерапія не потрібна. – А потім лікар додав чарівні слова: Приходьте за три місяці.
Потиснувши лікареві руку, Ґлен сказав:
– Моя родина молилася.
– Що ж, скажіть їм, щоб робили це й надалі, – відповів лікар перед тим, як вийти з кабінету. – Ви знаєте, що насправді не маєте тут бути. Ви мали померти два роки тому. Так, передайте родині, щоб і далі молилася.
У неділю вранці Ґлен одягнувся й чекав, доки я вилізу з ліжка.
– Нумо, жінко, підводься та збирай речі. Ми ж не хочемо спізнитися сьогодні на службу.
З усмішкою в серці й переливами в голосі я наспівувала «Чудову ласку»34 дорогою до церкви.
19. Я – жінка
Лікуючи хворобу, спершу вилікуйте душу.
У 1997 році я дізналася, як це – бути жінкою. Зауважте, не так, як інші визначають жіночність, – на той час я вже давно переросла період дозрівання, була заміжня і двічі народжувала дітей. Я зрозуміла, що визначає мене, коли втратила те, що, на мою думку, робило мене жінкою.
За шість місяців після народження донечки я пішла на щорічний огляд. Я займалася спортом, почувалася чудово й не хвилювалася. Лікарка зробила тести, і я повернулася додому. За тиждень вона зателефонувала й повідомила, що на основі аналізів має виконати біопсію шийки матки. Налякана і трохи шокована, я слухняно пішла на кольпоскопію. За тиждень мені повідомили, що клітини не ракові і що зменшення стресу поліпшить стан моєї шийки матки. Однак мені сказали, що через підвищений ризик я маю приходити на огляд і робити аналізи двічі на рік, а не щороку, як раніше.
За два місяці я знову прийшла на огляд, бо вдруге завагітніла. Попри кілька невеликих проблем із вагітністю, усе було досить добре, і за вісім місяців я народила здорового сина.
За півроку я знову пішла на післяпологовий огляд. Я думала, що все гаразд, але лікарка була стурбована через «підозрілу» зміну кольору шкіри навколо швів. Для мене це було цілком логічно, адже ця ділянка «збожеволіла» від випробувань, яких я зазнала. Однак лікарку це не задовольнило. Вона сказала, що наступного тижня я маю з’явитися на біопсію. Після останньої біопсії я не очікувала, що будуть ще якісь процедури в цій