Однак основний фінансовий обіг на підвладній Вільну та Кракову території забезпечували інші монети, теж із зображенням лева, але виготовлені у далекому Чеському королівстві – повноцінні празькі гроші з богемського срібла. Саме вони, а не грошові знаки реальних володарів більшості земель тодішньої України – польського короля і великого князя Литовського переважають в скарбах, знайдених від Львова до Києва. Їх почали карбувати ще у ХІІІ ст. З одного боку зображено королівську корону, з другого – лева. Помітна схожість цих виробів з монетами, карбованими у Львові – власне, празькі гроші стали взірцем не лише для цього монетного двора, але й краківського. Цьому сприяла та обставина, що свого часу чеські королі встигли побувати і на краківському престолі.
■ Празькі гроші, Венцеслава ІІ, короля Богемії (1278–1305) та короля Польського (1300–1305), карбовані бл. 1300 р. на Кутній Горі. Вага – 3,79 г.
«Празькі гроші» знаходили і продовжують знаходити на території Києва як по 1—3 монеті при розкопках, а також і у скарбах. З першої половини XV ст. аж до 1985 р. пролежала в землі керамічна скарбничка, виготовлена з сірувато-білої глини, знайдена неподалік церкви Спаса-на-Берестові. Прорізь для монет була на 3 см, так що празькі монети, діаметр яких складав у межах 2,7—2,8 см, всередину мали потрапляти без проблем. Заповнена вона була наполовину, про що свідчать окисли від монет, які перейшли на стінки. Для цього знадобилося близько двох з половиною сотень монет, більшість із яких складали празькі гроші, карбовані у часи королів Карла І (1346—1378) та Вацлава І (1378—1419). Срібні кругляки перебували в обігу багато десятиліть, і на багатьох зображення витерлося настільки, що для 80 з них приналежність як слід визначити так і не вдалося. Більшість (майже 90 %) монетних скарбів та випадкових знахідок XV ст. на території Києва виявлено саме навколо Печерського монастиря. Саме там, а не на Подолі, вважають дослідники, тоді міг перебувати економічний центр міста. Важливою обставиною було також і те, що в усі часи люди вважали святині відносно надійним сховищем для своїх заощаджень.
■ Господарство Молдова, мідна монета Олександра Доброго (1400–1432).
Слід зауважити, що з часом вага та якість богемської валюти підупала – настали важкі часи і монети «полегшали» до 2,5—2,7 г, при цьому розумні люди не упускали можливість обрізати метал, що виступав за межі відбитка штемпеля. Відтак у торгових та інших угодах не забували зазначати, що розраховуватися слід не абиякою, а виключно «доброю» та «справною» монетою.
■ Кафа, 1421–1435 рр., срібло. Написи латиною та арабською. Тамга Ґераїв у колі.
На території України у ті часи були в обігу монети багатьох держав. Так, знайдено чимало монет, викарбуваних