Ведення бухгалтерії впродовж XIV—XVI ст. у Королівстві Польському та ВКЛ (і не тільки там) вимагало чіткого розуміння співвідношення між ваговими та монетарними стандартами, визначення якості монет, карбованих у різних куточках Європи, та багатьох інших тонкощів. Відповідно і сучасним дослідникам, які вивчають давні рахункові книжки, і письменникам, які пишуть романи з середньовічного життя, якщо вони прагнуть надати своїм творам пристойної вірогідності, доводиться занурюватися у подібні подробиці.
Приміром, вартість товарів вимірювалася у гривнях і грошах. У рахункових книжках короля Владислава ІІ Ягайла знаходимо відомості, що, приміром, у Кракові в 1394 р. лицарський шолом було куплено за дві гривні (а траплялися вироби і по дві з половиною), плюс кольчужна бармиця до нього коштувала від 16 до 32 грошів. З подальших обрахунків випливає, що дві з половиною гривні відповідають… 120 грошам. Отож бачимо, що у гривні XIV—XV ст. грошів налічувалося аж ніяк не 100, бо рахували інакше – адже йшлося про гривню срібла, яка мала певну вагу. І ця вага була різною у різних країнах! Була гривня моравська (280 г), голландська (246,083 г), паризька (244,753 г), новгородська (204 г) і так далі. Отож, купуючи щось або укладаючи торгівельну угоду, слід було насамперед з’ясувати: про яку саме гривню йдеться.
■ Срібне акче турецького султана Сулеймана I, 1525 р.
Вже зі згаданих празьких грошів з празької, знов-таки, гривні, яка важила 253,14 г срібла, «били» 64, відповідно по 3,96 г кожен. Отож празький гріш початково важив майже стільки, як римський денарій часів імператора Августа. У Королівстві Польському прижилася назва, але стандарти (і якісні, і вагові) різнилися від празьких.
■ Денарій Владислава ІІ Ягайла (1386–1434), срібло.
Краківська гривня важила «лише» 196,26—201,86 г срібла, і, відповідно, грошей з неї «надрукувати» можна було менше – якщо не змінювати вагу монет. Отож краківська гривня відповідала 48 празьким грошам. Проте пересічні піддані королів та князів того часу у повсякденному житті мали справу з дрібнішими монетами – переважно з денаріями. Їх при королі Казимирі Великому з гривні карбували 768, а при Владиславі ІІ Ягайлі – вже 864. Свої денарії виготовляв у Вільні і великий князь Вітовт. А ще були шеляги (у західноєвропейській версії – шилінги), що відповідали третині гроша.
■ «Трояк» – монета номіналом три гроші Сигізмунда ІІІ, Краків, 1622 рік. Зверніть увагу на герб з левом на реверсі внизу, ліворуч.
Пересічному українцю початку ХХІ ст. досить складно було б зрозуміти буденні балачки про ціни на ринку, які мали місце ще якихось 600— 300 рр. тому десь у Львові та Києві або Чернігові. Коли натрапляємо на відомості або читаємо у художньому тексті про те, що якась річ коштувала (у XIV ст.), приміром, два скойця, то слід розуміти, що йдеться про чотири гроша. Це