Я заперечив, що зловісній війні останнім часом стали приписувати навіть те, що в дитинстві вчили вважати первородним гріхом.
– Ох, Томе, я ж не ставлю під сумнів твій кальвінізм. Первородний гріх нікуди не подівся, але цивілізація для того і потрібна, щоб заховати його в трюм і задраїти всі люки. А зараз він підводить голову, наче нічого не сталося. Але справа не тільки в гріху. Відбувається розхитування механізмів людського мислення, загальне розгвинчування гайок. І як не дивно, що б там не казали про неврози воєнного часу, люди, які брали безпосередню участь у бойових діях, страждають від них менше, ніж усі інші. Гірше з тими, хто тікав від війни. Це добре видно на прикладі Ірландії. Наразі будь-який лікар має бути трохи психологом. Як я вже говорив, нічого не можна приймати на віру, і якщо тобі потрібні справжні детективи, а не дитячі теревені, доведеться винаходити щось нове. Раджу спробувати, Діку.
– Ні, дзуськи, мені більше до смаку чіткі факти.
– Але, чорт забирай, друже, факти давно перестали бути чіткими. Я б міг вам розповісти…– Він осікся, і я вже вирішив, що зараз почую якусь цікаву історію, але док, вочевидь, передумав.– Візьми, наприклад, увесь цей шарварок навколо психоаналізу. У цій ідеї немає нічого нового, але люди вперто панькаються з нею, виставляючи себе при цьому повними бовдурами. Жахливо, коли наукова істина виявляється в руках недоумкуватих. Однак підсвідомість існує, це факт. Так само, як беззаперечне існування легенів, серця і судин.
– Особисто я не вірю, що в Діка є якась там підсвідомість,– глузливо ввернула Мері.
– Є, зрозуміло. Але люди, що живуть таким життям, як ви, підтримують у своїй душі порядок і дисципліну – вони, як то кажуть, постійно напоготові,– і підсвідомість рідко отримує можливість проявитися. Але готовий закластися: якщо Дік раптом замислиться про свою душу (чого він ніколи не робить), то виявить там чимало дивного… Узяти, приміром, мене…
Ґрінслейд повернувся так, що я побачив його прозорі очі та гострі вилиці, підкреслені відблисками полум’я в каміні, і продовжив:
– Ми з тобою, Діку, більш-менш однієї породи, але я вже давно зрозумів, що маю надзвичайно цікаві якості. У мене відмінна пам’ять і добре розвинена спостережливість, але все це ніщо порівняно з моєю підсвідомістю. Ось тобі буденна подія з тих, що трапляються протягом дня. Я бачу і чую приблизно двадцяту частину, а запам’ятовую приблизно соту частину з усього, що відбувається переді мною,– якщо, звичайно, що-небудь дивне якось винятково не зацікавить мене. А тим часом моя підсвідомість бачить, чує і запам’ятовує