Мої спостереження невтішні, але правда така, що розв’язання однієї низки проблем не розчистить вам шляху до мети назавжди. Ваші рішення лише породять наступну низку. Не впевнений, як ви, а я й досі ночами міркую, коли ж скінчаться всі мої проблеми. І знаю відповідь: ніколи. Проблеми скінчаться лише тоді, коли скінчиться моє життя.
Рости не означає залишати всі проблеми позаду. Рости означає набувати здатності долати більші й складніші проблеми. Одного разу я надіслав клієнтові новорічну листівку зі словами: «Бажаю вам у новому році більших проблем». А внизу дописав дуже маленькими літерами:
«Які ви зможете легко розв’язати».
Кожен із нас «великий» настільки, наскільки великі проблеми витримує і долає. «Маленькі» люди мають справу із маленькими проблемами: яка в них машина і якої якості шпалери на кухні сусідів. Для «великих» людей це якість освіти їхніх дітей, довкілля, яке вони лишать по собі, та якість життя їхніх громад. Мати менше проблем не означає жити. Це означає помирати. А якщо ми беремося за дедалі більші проблеми й маємо змогу їх розв’язувати, це означає, що наші сили й здібності зростуть. Треба позбуватися малих проблем, щоб звільняти енергію для розв’язання більших.
Що тут нового? Не самі зміни. Зміни існували мільярди років. Новина в тому, що темпи змін зростають12. Перед нами дедалі швидше постає дедалі більше проблем. Ми можемо ставати «дедалі меншими» людьми, що зосереджуються на речах дедалі дрібніших, або можемо рости, щоб мати справу з тим, що справді важить у житті.
Я відвідую багато засідань виконавчих комітетів, на яких люди обговорюють необхідні зміни, і дуже часто хтось перериває цей процес і каже: «Пригальмуйте. Ми беремо на себе забагато завдань». Але як можна пригальмувати, якщо конкуренти вже взувають кросівки?
Зміни означають стрес. Ми всі це знаємо. Люди відчувають стрес. Організації відчувають стрес. Суспільства відчувають стрес. Психологи розробили спосіб вимірювання стресу – приписувати певну кількість балів різноманітним життєвим подіям: розлученню, новій роботі, навіть виходу у відпустку13. Який спільний знаменник у цих стресових подіях? Зміна.
Тож чи маємо ми пригальмувати самі й гальмувати наші компанії? Так, якщо всі компанії в нашій галузі домовилися сповільнитися. Але навіть це не спрацює, поки все суспільство також не знизить темпу. А це спрацює тільки тоді, коли весь світ скине швидкість. Ми забагато просимо. Рішення не може полягати у сповільненні змін. Динозаври так спробували. Мета цієї книжки – не показати вам, як загальмувати зміни чи пережити їх. Мета радше в тому, щоб показати, як прискорити пошук та впровадження правильних рішень за мінімального стресу.
Від прогнозування до прискорення
Що можливо передбачити, тому можна й запобігти.
Для