Дякую тобі. Роман, що залишеться у серці кожного!. Дарья Мороз. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Дарья Мороз
Издательство: Издательские решения
Серия:
Жанр произведения: Современные любовные романы
Год издания: 0
isbn: 9785449300461
Скачать книгу
за мене. Я седжу тут одна і всім байдуже. Дивлюсь на телефон:23.13,увімкаю плеєр, суну наушник у в ліве вухо і пульсом починає бити звук. Боже… хто там? Просидячи хвилин 20 я розумію, що я не одна. На стадіоні повна темрява, на тій стороні хтось є, тінь двигається до мене. Я поспішно складаю все в пакет, сердце колотиться… блін-блін, я вскакую і бистро йду до велика. Чому він так далеко????!!! Здається, що ноги не торкаються землі. Я так розхвилювалась, здається що душа покине тіло.

      – Стій… Мія… стій! – почувши чоловічий голос, який знає моє ім'я я призупиняюсь, істинкт самооборони змушує поставити мене пакет біля волосопеду, якщо він посміє мене трогнути, хто б там небув, я йому вріжу по яйцям. Битись мені доводилось, тому, постояти за себе я зможу. Я стою твердо у стійці. Вийшовши на газон де падають промені місяця я розумію, що це Алекс.

      – Ти що маньяк??Ти чого сидиш у темноті? -з криком запитую.-Ти налякав мене! – він що дурний, він починає хохотати. Сміється аж заходиться. -Алекс, перестань!!!! – кричу я.

      – Глянь на себе! Ти думала, що я маньяк і що, ти зможеш мене вирубити білим своїм тапочком?????Ну хіба не смішно? – оглядуюсь на себе, і починаю теж сміятись, я стою в одному тапочку, інший у руці. Коли я його зняла? Не пам'ятаю. Ахахахаха… ми хохочему.

      – Ти уже ідеш додому? – запитує він мене доки я приводжу себе впорядок.

      – Так, напевно, досить нічних прогулянок. А ти?

      – А я напевно проведу тебе спочатку, а потім теж додому. Звісно, якщо ти непроти?

      – Ммммм, ні. Ходім! – він підіймає мій велик, кладе пакет в корзинку. Тиша. Чути лише вітер, свірчків. Ми та луна. Круто ніби з кіна. От нелюблю ці гавнясті моменти, через них люди забувають про реальність.

      – Можна питаннячко?

      – Так! -з тривогою в голосі шепчу я.

      – Чому ти тут одна сиділа, в темноті?

      – Я була не одна, там був і ти! А ти чому?

      – Не міг заснути дома, вирішив прогулятись. Прийшов на стадион. Хотів уже піти, побачив тебе. І залишився. І не зря!) – він посміхається

      – Чому ти знову смієшся????

      – Не бачив, щоб хтось, так як ти, поїдав круасани. Ти їх їла з такою страстю, кусочки випадали. Над губою молочні вуса. :-) :-) :-) :-) :-) :-) :-) Щей при цьому намугикувала пісню

      – Ахаха, у мене наушник був у вусі, я люблю музику. І я не їла так як ти кажеш. Я просто люблю солодке. Звідки ти приїхав? Чому?

      – Я не відповім, ти ж не відповіла! Чому ти прийшла сюди так пізно?

      – Не твоє діло!!! -знову грубувато відповідаю я, потрібно дати йому зрозуміти, що це не його діло. І досить про це.

      – Ти ще та злючка! Я хочу подружитись. Ми могли б поладити.

      – Я злючка? Ти з чого це вирішив???

      – Навів справки.-трохи подумавши відповів він.

      – Ти в нашій школі лише один день і вже навів справки. Оу, що ж про мене кажуть???? Поділись!

      – Взагалі то я тут з початку літа. Бачив тебе разів 15. Ти працювала