3. Я передаю Адміністрації Брами усі повноваження ухвалювати будь-які рішення стосовно користування, продажу або здачі прав на будь-які відкриття в оренду, включно, на розсуд Адміністрації Брами, з правами на об’єднання моїх відкриттів чи інших цінностей згідно з цим контрактом, з відкриттями чи іншими цінностями, які належать іншим особам, з метою використання, здачі в оренду чи продажу у безвідкличному порядку; в такому випадку моя частка мусить становити суму від доходів, визначену Адміністрацією Брами як достатню; також я передаю Адміністрації Брами право утримуватися від використання відкриттів або інших цінностей на власний розсуд.
4. Я зобов’язуюся не висувати Адміністрації Брами жодних претензій зі свого боку або від свого імені в разі травм, нещасних випадків та збитків, які можуть трапитися зі мною в ході діяльності згідно з цим контрактом.
5. У випадку виникнення спорів у зв’язку з цим протоколом домовленості, я даю згоду на те, що умови будуть витлумачені згідно із законами та прецедентами Брами, а закони й прецеденти іншої юрисдикції в жодній мірі не можуть вважатися відповідними.
– Чорт забирай, вона в тому пакеті, який вам видали.
Я відсував файли один за одним, аж поки не знайшов той конверт. Там була копія угоди, буклет «Ласкаво просимо до Брами», ордер на поселення, медична анкета, яку слід було заповнити до 8-ї ранку… і зігнутий аркуш. Я розгорнув його і побачив щось на кшталт монтажної схеми з іменами.
– Це вона. Можете визначити, де Ви зараз? Запам’ятайте номер Вашої кімнати: поверх «Крихітка», Східний сектор, 8-й тунель, кімната 51. Запишіть собі.
– Дене, це вже записано в ордері.
– Тоді не губіть його.
Ден знявся з гачка і м’яко приземлився.
– Ви можете самостійно усе тут роздивитися. Зустрінемось тут. Маєте якісь питання?
Я замислився. Інспектор нетерпляче чекав.
– Нууу… можна поставити Вам особисте запитання, Дене? Ви вже літали… туди?
– Шість разів. Ну все, побачимось о двадцять другій.
Він відчинив гнучкі двері, вислизнув до зеленого коридору, який нагадував джунглі, і зник.
Я опустився – повільно та обережно – на єдиний стілець, який був у кімнаті, і спробував усвідомити, що перебуваю на краю Всесвіту.
Не знаю, як краще пояснити тобі, читачу, який вигляд має Всесвіт з боку Брами, але я спробую. Це те саме, що в юності здобути Повну Медицину або вибрати будь-що з меню в найкращому ресторані, коли за тебе платять. Це як зустріти дівчину, котрій ти сподобався, або подарунок, який ще не розпакували.
Найперше, що вражає у Брамі, – це крихітні тунелі. Вони здаються ще меншими через те, що по боках стоять різні кімнатні рослини. Також приголомшують низька гравітація та сморід. Із часом до Брами звикаєш. Її не можна охопити одним поглядом, тому що вона складається з лабіринту кам’яних тунелів. Я навіть не впевнений, чи усі їх вивчено до кінця. Поза сумнівом, вони тягнуться на кілька миль і ніхто в них не ходить (або ходять, але нечасто).
Так жили