Дитячi мрiї. Вiршi. Вадим Ферзь

1999р.

      Зорi далекi

      Мерехтять у небі

      Зіроньки прекрасні,

      I сумують верби,

      Як дiвчата красні.

      Зорі, наче очі,

      Дивляться крізь вії,

      Світять серед ночі

      У хлопчачих мріях.

      Може потонули

      В річечці глибокій?

      Піною плеснули,

      Миють с̀обі боки.

      Покупались зірки,

      Сріблом в плесах грають,

      А за косогірком

      Солов'ї співають…

Лютий, 1999р.

      У гаю

      Дерева гуляють в зеленому гаю.

      Туман оксамитовий їх обіймає.

      Серпом сіда сонце, з теплом своїм гасне.

      За лісом ховає обличечко ясне.

      У місячнім сяйві застигли всi мрiї.

      Від білого місяця й нічка біліє.

      Мов вершник, у далеч вона пролітає.

      Тремтить срібло місяця над небокраєм.

      Нічний теплий вітер в кущах все шепоче,

      Немов гра на арфі малесенький хлопчик.

      Замріявсь гайочок під сну синю казку

      І сниться весна йому – буйна і ясна.

      Веде сич лупатий з совою розмову.

      Шепочеться вітер, співа колискову…

Лютий, 1999р.

      «Задрiмали блискавки злотії…»

      Задрiмали блискавки злотії,

      Іскрами заграли й потемніли.

      Обрій спалахнув, неначе мрії,

      І окреслився він квітом білим.

      Ось і грім в весняні б'є литаври,

      На хмаринці зручно він вмостився,

      Бо для нього це лише забава,