І під обід аж на лужок
Прийду його я напувати.
На другий ранок з очерету
Я довгу вудочку зробив,
Наживку вийняв із пакету
І рибку половити сiв.
Сиджу, вдивляюся в красу:
Замкнула обрій гiр шовковiсть,
Лише хвилясту полосу
Вона залишила натомість.
Синiє здалеку ставочок,
Я бачу береги крутiї,
А глибина лякає очi,
І гір верхи в ній зеленіють.
Такий був неповторний ранок!
А потім виплив з-за гір день,
Він мiсяця сховав уламок,
Пар стелиться, немов серпанок,
І чую тихий звук я: «дзень!»
Я десь далеко чую: «дзень»!
Дзвенить неначе сам то день.
Та що ж воно таке дзвенить?
І що синіє так, бринить?
Коли ж за полем оком глядь:
Синенькі дзвоники дзвенять,
Голівки ніжні їх висять.
Чудово і прекрасно так!
Луги, і дзвоники, і мак!
А дзвоники гудуть одно —
Косити терміново треба,
Бо сiнокос вже йде давно,
Косою розмахнусь до неба.
Горить такая спека скpiзь!
І жаром диха неба вись.
Та ми не можемо здаватись,
Косити терміново треба,
І до зими всім готуватись…
Косою розмахнусь до неба!
«Синіють вершини небес…»
Синіють вершини небес.
Весна радість тихую ллє
На землю. Пропах нею ввесь.
Промінням хмарки вітер б'є.
Десь чую я скрипи колес.
І навіть он білі перини
Снують по веснянних вершинах.
Проміння спадає чудес.
В долині прослалися тіні.
Синіють вершини небес.
А десь уже чуються співи,
Вигукують півні ліниво,
Бо березень йде вже з теплом!
Ще сонце землі не нагріло,
Бо третє сьогодні число.
Під деревом сам я сиджу
І віршика тихо пишу,
А вітер мій одяг здійма.
Вслухаюсь у ніжну весну —
Нiчого дзвiнкiше нема!
Балка
Заховалася за полем балка.
Я ходив туди ще навіть змалку,
Бо крутий схил наша балка має.
Ось іде туди нас ціла зграя.
Яка чудова висота!
З«їджав я з гірки довгий час.
Казкові срібні ворота
Там відчинилися для нас:
Самоцвітами там все блищало,
І проміння в хмарці догорало,
А у балці білим квітом снігу
Все розквітло дітям на потіху.
«Завтра ранесенько-рано …»
Завтра ранесенько-рано —
Обрiй лиш стане рожевим —
В сизім ранковім тумані
Вийду з серпом металевим
В поле, умиюсь росою,
(Буде схiд златом облитий)
Фавн заговорить зi мною.
Буду пшеницю косити.
Гострий мiй серп, наче бритва.
Дуже