Жіноче тіло у традиційній культурі українців. Ірина Ігнатенко

нарошне йдуть через садок, як злобу мають на кого, ніби за ділом за яким. Одначе їм і не вдається, бо ті, що садки мають, то ті і од лиха знають. Є таке лихо, що на злобу та оджимають ту сорочку і під найкращу деревину і виллють: кажуть, усохне зараз, як не доглянеться хазяїн. А щоб не пошкодило, треба жаром посипать на тім місці і примовить – люде знають, що й казать – і так і спасають деревину»[255].

      Купіть ягід. Х. П. Платонов

      Під час місячних жінці заборонялося сіяти городину, сапати огірки, капусту, баштанні культури, адже користі з цієї роботи не буде, все виросте несмачним і з дефектами: городина буде у плямах, огірки поскручуються й на них не зав’яжуться плоди[256]. «Нечистой» женщине нельзя рвать фрукты, овощи, растения, а равно нельзя садить растения, цветы, овощи; вырванное – сгниет, а посаженное и посеянное не будет расти и посохнет»[257]. Такі вірування досить поширені й сьогодні: «Як оце мєсячка є, анічого не надо: ні закриват, ні в банки, не в дєжки, ні в каструлі, ніщо»[258]; «Не можна оце не можна ж нічого: ні капусти садовить ні, бо я колись і сама на собі. Саме було місячне, а я капусту садовить, а тоді забула, посадила половину теї капусти, а тоді кажу: «Мені ж не можна садить», то ту половинку дід, ото ше був молодий, дід посадив. Та погнила до грами, а та осталась. Це я заповнила на собі таке було. І шаткувать не шаткую, не закручую нічого, як є»[259].