А поки що той файл був лише способом відволіктися, якось убити час, поки він чекав, коли Джордан чи Еббі з’являться в мережі. Що там любив повторювати його тато? «Покваптесь і почекайте…»
– Чи можна бути ще жалюгіднішим? – пробурмотів Ден, запускаючи обидві руки в своє темне скуйовджене волосся.
– Гадаю, що з тобою все добре, любий.
Еге ж. Краще в майбутньому тримати такі похмурі думки при собі. Ден підняв голову і побачив, що на ґанку стоїть його мати, Сенді, і посміхається. Вона тримала в руках чашку какао, що парувала, і Ден сподівався, що це вона принесла для нього.
– Багато роботи? – запитала вона, киваючи на підручник, що забутий лежав у нього під ногами.
– Майже закінчив, – знизав плечима Ден і взяв у неї чашку з какао, натягнувши на пальці рукави свого светра. – Мабуть, я заслужив на невеличку перерву.
– Авжеж, – погодилась Сенді та якось винувато посміхнулась. – Просто… ну, кілька місяців тому ти, здавалося, дуже радів з нагоди достроково вступити до Університету Пенсильванії, але ось уже жовтень і кінцевий термін подання документів не за горами.
– У мене ще багато часу, – якось невпевнено відповів Ден.
– Може, на есе його й вистачить, але хіба тобі не здається, що в приймальній комісії здивуються, що у випускному класі ти раптом припинив займатися позакласною роботою? Ти міг би піти кудись на практику. Хоча б один день, навіть на вихідних, – я думаю, це мало б велике значення. А може, тобі варто відвідати й інші університети – сам знаєш, поспішні рішення не завжди вдалі.
– Мені не треба додаткової позакласної роботи, бо в мене і так хороші оцінки. До того ж додаткових балів моїй заяві накинуть ПКНГК[2].
Сенді насупила свої світлі брови. Свіжий вітерець ворушив її волосся. Вона відвернулась і дивилась на дерева, що оточували ґанок. Обійняла себе руками, похитала головою. Вона завжди робила так, коли заходила мова про ПКНГК. Джордану та Еббі вдалося якось зам’яти правду про те, що сталося в Брукліні, а от його батьки, загалом, знали все. Вони були там, коли Дена допитував поліцейський. Вони чули його розповідь про те, як на нього напали, повалили на землю… Сама лише згадка про те місце у їхній присутності сприймалася як лайка.
– Утім, – сказав Ден, дмухаючи на гаряче какао, – я можу знайти собі яку-небудь практику. Жодних проблем.
Обличчя Сенді пом’якшилось, і вона опустила руки.
– Справді? Це було б дуже добре, любий.
Ден кивнув і навіть відкрив у браузері нове вікно, аби показати, що збирається пошукати щось в Інтернеті. У стрічці пошуковика він надрукував «практика доглядача зоопарку» і трохи відвернув ноутбук від мами.
– Дякую за какао, – додав він.
– На здоров’я. – Вона погладила його по голові, й він полегшено видихнув. – Ти нікуди не виходив останнім часом.