Кетрін, вже звична до такої реакції, продовжувала:
– Довіра – основа реальної спільної роботи. Отже, перша перешкода – неспроможність окремих членів команди довіряти та розуміти один одного.
І якщо це здається декому образливим, дозвольте мені пояснити, тому що надмірна делікатність у цьому питанні буде зайвою. Це вкрай важливий момент для згуртування команди і, мабуть, найважливіший.
Було видно, що декому з присутніх ці пояснення були необхідні.
– В успішних командах нічого не приховують один від одного, – сказала вона. – Не бояться прилюдно виносити допущені помилки на люди, визнають недоліки, не приховують слабкості і діляться своїми тривогами, не боячись, що потім пожалкують про це.
Здавалося б, більшість погоджувалася з цією думкою, але особливого ентузіазму вона не викликала.
Кетрін вела далі:
– Річ ось у чому. Якщо ми не довіряємо один одному – а все вказує мені на це, – тоді ми не єдина команда, яка в підсумку досягне хороших результатів. Ось на цьому ми, перш за все, й зосередимося.
Опір
Усі мовчали, доки не підвела руку Джан.
Кетрін усміхнулася.
– Безперечно, я колись і була шкільною вчителькою, але вам не обов’язково підводити руку, коли хочете висловитися. І не соромтеся, перебивайте мене, коли потрібно щось спитати.
Джан кивнула та спитала:
– Я не буду заперечувати чи дискутувати, мені просто цікаво, чому ви сказали, що між нами немає довіри. Можливо, ви нас ще недостатньо знаєте?
Кетрін замислилася над запитанням, щоб дати обмірковану відповідь.
– Хочу сказати, Джан, що моя оцінка ґрунтується на великій кількості різноманітної інформації: окремі коментарі членів ради директорів, співробітників, навіть більшості з вас.
Відповідь, здавалося, задовольнила Джан, але Кетрін вирішила докладніше обґрунтувати свою позицію.
– Хочу зауважити, що проблему довіри я помічаю не стільки у розмовах з іншими, скільки у відсутності суперечок під час нарад, а також в інших випадках, коли членам команди доводиться взаємодіяти між собою. Та я не хочу забігати наперед, адже це взагалі-то окрема складова нашої моделі.
Ніку не хотілося закривати тему.
– Та це ж не обов’язково означає відсутність довіри, чи не так?
Власне, він не запитував, а стверджував. Було помітно, що присутні, особливо Мартін та Мікі, чекали відповіді Кетрін.
– Ні, я думаю, не обов’язково.
Нік відчув миттєве задоволення: його зауваження визнали слушним.
Але Кетрін пояснила, що мала на увазі.
– Теоретично, якщо всі спільно виконують одну роботу, чітко і злагоджено крокують до єдиної мети, тоді, як на мене, відсутність суперечок – непогана ознака колективу.
Один за одним присутні почали усміхатися, чуючи характеристику команди, яку вони аж ніяк не нагадували. Задоволення Ніка де й поділося.
Кетрін продовжувала