– Якщо вас більше турбує цей виїзд до Напи, тоді, мабуть, у нас різні пріоритети. Нам треба поїхати туди, щоб укласти контракт.
Кетрін глибоко вдихнула, щоб приховати своє роздратування, й усміхнулася:
– Перш за все на цьому етапі в мене один пріоритет – нам потрібно навчитися працювати в команді, інакше про продажі навіть не йтиметься.
Мартін нічого не відповів.
Після п’яти секунд незручної мовчанки Кетрін завершила розмову:
– Отже, я чекатиму на вас у Напі наступного тижня.
Вона вже хотіла вийти з кімнати, але потім знову звернулася до Мартіна:
– І ще одне. Якщо вам знадобиться моя допомога, щоб перенести зустріч з ASА, повідомте мене. Я знаю Боба Теннісона, він там генеральний директор. Ми з ним разом входимо до ради директорів Trinity. Він не відмовиться зробити мені послугу.
З цими словами вона вийшла з кімнати. Хоча Мартін про себе вирішив поки що не ускладнювати ситуацію, проте свого останнього слова він ще не сказав.
Обхідний маневр
Наступного ранку Джефф зупинився біля кабінету Кетрін і запросив її на ланч. Вона планувала на той час попрацювати з дорученнями, але з радістю змінила графік, щоб пристати на пропозицію одного з підлеглих. На думку Джеффа, найстаріший ресторан мексиканської кухні був вдалим місцем для відвертої розмови, адже там обідали переважно місцеві.
Перш ніж Джефф заговорив про те, що було приводом для зустрічі, Кетрін торкнулася теми, яка цікавила її найбільше:
– Джеффе, я вдячна вам за ведення засідань для топ-менеджерів протягом двох минулих тижнів. Це дало мені можливість спокійно слухати та спостерігати.
Він ввічливо кивнув у відповідь на її просту, але щиру подяку.
Кетрін продовжила:
– Я візьму головування на себе після виїзного засідання наступного тижня, але хочу бути впевненою, що ви не обмежитеся тільки своєю присутністю на нарадах. Вам слід нарівні з іншими керівниками брати активну участь у роботі.
Джефф ствердно кивнув:
– Гаразд, це не проблема.
Помовчавши й набравшись сміливості, щоб перейти до питання, заради якого він і влаштував цей ланч, Джеф, нервово поправляючи столові прибори, почав:
– Ви згадали виїзне засідання, то ж у мене якраз питання.
– Давайте.
Кетрін ледве не розсміялася через ніяковість Джеффа, адже вона здогадувалася, що йтиметься про минулу суперечку з Мартіном, тому почувалася спокійно і впевнено.
– Так от, вчора дорогою додому я зустрів Мартіна на паркувальному майданчику. – Він зробив паузу, вважаючи, що з цього місця Кетрін підхопить розмову. Та вона не поспішала, тому Джеффу довелося продовжувати: – І він мені дещо розповів про зустріч з ASA та про збіг у термінах із виїзним засіданням.
Джефф знову зробив паузу, сподіваючись, що бос зглянеться та переб’є його. На цей раз вона не промовчала, але обмежилася тільки короткою реплікою:
– І що?
Джефф продовжував:
– Отже,