Постріл із глибин. Останній рейс «Лузитанії». Ерік Ларсон. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Ерік Ларсон
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Серия:
Жанр произведения: Публицистика: прочее
Год издания: 2015
isbn: 978-617-12-2250-2, 978-0-307-40887-7, 978-617-12-3109-2, 978-617-12-3110-8
Скачать книгу
президента – доктора Ґрейсона. Едіт була непересічною жінкою: 175 сантиметрів на зріст, гарної статури, одягнена зі смаком – чимало її вбрання пошив паризький дизайнер Чарльз Фредерик Ворт. Очі яскраво-блакитні, сяюча шкіра обличчя, вишукані манери. І одного дня, їдучи в лімузині з Вільсоном, доктор Ґрейсон помітив Едіт і вклонився їй. Вільсон вигукнув: «Хто ця чарівна леді?»[92]

      Едіт народилась у жовтні 1872 року. Вона була сьомою з одинадцяти дітей у родині, коріння якої можна було простежити аж до Покахонтас та капітана Джона Рольфа. Родина жила в невеликому містечку Візвіль, штат Вірджинія. У часи її дитинства пристрасті Громадянської війни ще не охололи. Підлітком вона не раз їздила у Вашингтон в гості до старшої сестри, яка вийшла заміж за чоловіка з родини, що володіла найбільш вишуканою у місті ювелірною крамницею Galt & Bro. Jewelers, розташованою поблизу Білого дому. (Коли почалася Громадянська війна, саме тут ремонтували годинник Авраама Лінкольна.) Під час одного зі своїх візитів – Едіт тоді було двадцять років – вона познайомилася з Норманом Ґалтом – кузеном чоловіка сестри, який керував магазином разом зі своїми родичами. У 1896 році Едіт і Норман одружилися.

      Зрештою Норман викупив частини своїх родичів і став єдиним володарем справи. У 1903 році Едіт народила сина, але дитина померла за кілька днів після народження. Через п’ять років раптово помер Норман, залишивши по собі значні борги після придбання крамниці. Для Едіт це були важкі часи: «У мене не було ніякого досвіду[93] в комерційних справах – я ледве відрізняла активи від зобов’язань». Керівництво повсякденною діяльністю крамниці вона довірила досвідченому робітникові, і з його допомогою справа процвітала – настільки, що Едіт змогла зберегти крамницю у своїй власності й мала можливість не займатися рутинними справами. Вона навчилася добре грати в гольф і стала першою у Вашингтоні жінкою, яка отримала посвідчення водія; після цього Едіт стала пересуватися містом на електричному автомобілі.

      Коли вони з Гелен Боунс збиралися на прогулянки, то разом їхали на авто в парк Рок-Крік. Звідти після прогулянки вони завжди поверталися в дім Едіт на Дюпон-серкл на чай. Але одного вечора в березні 1915 року Гелен заїхала по Едіт на авто Білого дому, і вони разом поїхали у парк. Того разу після прогулянки Гелен запропонувала попити чаю в неї, тобто в Білому домі.

      Едіт відмовлялася: під час прогулянки вона забруднила черевички й не хотіла з’являтися в резиденції президента Сполучених Штатів у такому вигляді. Гелен вона сказала, що боїться, щоб хтось «не сприйняв її за волоцюгу»[94]. Насправді, якщо не звертати уваги на черевички, вона виглядала чарівно, як писала вона сама пізніше, «в елегантному чорному костюмі, який пошив для мене Ворт, та в трикотажному капелюсі, який чудово доповнював чарівний ансамбль».

      Гелен умовила її:

      – Там нікого немає[95]. Кузен Вудро грає в гольф із доктором Ґрейсоном. А ми відразу піднімемося ліфтом нагору – ти нікого там не зустрінеш.

      Вони


<p>92</p>

Cooper, «Woodrow Wilson», 282; Grayson, «Woodrow Wilson», 50; Levin, «Edith and Woodrow», 52.

<p>93</p>

Wilson, «My Memoir», 22; Cooper, «Woodrow Wilson», 282.

<p>94</p>

Wilson, «My Memoir», 56; Cooper, «Woodrow Wilson», 281.

<p>95</p>

Wilson, «My Memoir», 56; Link, «Wilson: Confusions», 1–2.