Слоут виявив, що досі зневажає свого колишнього одногрупника. Томмі Вудбайн погладшав на тридцять фунтів, а у своїх синіх костюмах-трійках виглядав і поводився, як справжній адвокат. Щоки його завжди заливалися рум’янцем (Слоут хвилювався, чи він, бува, не алкоголік), а манери залишалися м’якими та поважними. Світ залишив на ньому свої відзнаки – у кутиках очей з’явилися маленькі інтелігентські зморшки, а самі очі стали куди настороженішими, ніж у золотого хлопчика з Єлю. Слоут майже відразу збагнув і знав, що Філ Сойєр ніколи цього не помітить, аж доки йому не скажуть, що Томмі Вудбайн жив із величезною таємницею: ким би золотий хлопчик не хотів стати, тепер він був гомосексуалістом, або, як він міг себе називати, геєм. Це все спростило – врешті-решт, так навіть було легше позбутися Томмі.
Бо педиків завжди вбивають, хіба ні? Та й невже хоч хтось хотів би, щоб відповідальним за виховання підлітка був двохсотфунтовий гомик? Можна сказати, що Слоут просто врятував Філа Сойєра від посмертних наслідків серйозного промаху правосуддя. Якби Сойєр призначив Слоута спадкоємцем свого майна та опікуном сина, не виникло б жодних проблем. А так, убивці з Територій – ті, що завалили викрадення хлопчика – промчали на червоний, і їх мало не заарештували, перш ніж вони встигли повернутися додому.
Усе було б значно простіше, повторював собі Слоут уже в тисячний раз, якби Філ Сойєр ніколи не одружувався. Не було б Лілі – не було б Джека, не було б Джека – не було б проблем. Філ, певно, навіть не зазирнув до складених Слоутом звітів про минуле життя Лілі Кавано; а він же чітко зазначив, де, як часто і з ким – це мало вбити романтику так само легко, як чорний фургон обернув Томмі Вудбайна на безформну масу посеред дороги. Якби Сойєр проглянув ті скрупульозні викладки, то все одно залишився б на диво байдужим до них. Він хотів одружитися з Лілі Кавано – і він одружився. Так само, як його клятий двійник одружився з королевою Лаурою. Ще один прорахунок, оплачений тією ж монетою, що видавався цілком доречним.
А це означало, вдоволено міркував Слоут, що після вирішення кількох нюансів, усе нарешті владнається. Після стількох років очікувань, він, щойно повернувшись з Аркадія-Біч, покладе всю «Сойєр & Слоут» собі в кишеню. На Територіях також усе стане на свої місця: світ, що балансує на краю, готовий впасти Морґану до рук. Щойно королева помре, країною керуватиме колишній помічник її покійного чоловіка. Він запровадить невеличкі цікаві зміни, які так необхідні йому та Слоутові. І тоді гроші потечуть рікою, подумав Слоут, повертаючи з автостради в Маріна дель Рей. Тоді все потече рікою!
Його клієнт, Ашер Дондорф, жив у нижній половині нового кондомініуму на одній із вузьких вуличок майже біля узбережжя. Дондорф був підстаркуватим характерним актором, який у середині сімдесятих досягнув надзвичайного рівня популярності