– Пророком.
– Пророком?
– Так, пророком. Як Мухаммед, як Будда, Конфуцій, Лютер, як багато інших, яким відкрилась Істина, ну або хоча б частина її. Хтось доходить розумом великих знань, хтось менших, хтось пізнає Бога-світ з одного боку, хтось з іншого. Комусь відкривають завісу таємниці, а хтось і в розчинені двері не може ввійти або боїться… У різних релігіях Бога називають по-різному, але він один. Це визнають усі релігії, в цьому вони мають рацію. Але кожна з них називає Його по-своєму, і кожна з них у цьому вже помиляється. Кожна релігія вказує, як потрібно поклонятися своєму богу, і тут вони зовсім уже помиляються. Хтось не їсть свиней, хтось корів. Хтось не працює в суботу, хтось у неділю. Ці не так моляться, ті не так хрестяться. Все це придумано людьми, а не Богом. Думаєте, Бог просить, щоб йому молилися? Поклонялись? Амбіції і марнославство притаманні людям, не Йому. Він і так вас створив, ви і так частина Його. А Він частина вас. Скажіть, чи потрібно вам, щоб вам поклонявся ваш середній палець на правій нозі? А на лівій? Так от, ніхто нікому поклонятися не мусить. Поклоніння придумали люди, так само, як і владу, управління і будь-яку релігію.
Джиммі, врешті-решт, відбомбився по церкві, заспокоївся і повернувся на своє місце. Ще через мить він знову почав дивитися на зірки, як нічого й не сталося, чого не можна було сказати про інших. У Джеббса різко виявився правець – він застиг із розкритим ротом і розчепіреними пальцями у формі грудей Ельзи. Сестри сиділи, вчепившись одна в одну, і дивилися на Джима, як бандерлоги на обіді у Каа. Який я сам мав вигляд збоку, сказати не можу: відчувати я нічого не відчував, але ворушитися теж не міг. У найтяжчі моменти Джимової промови я міг тільки заплющувати очі, але тоді мені бачилася страшна картина, як тітонька Джинджер у білому балахоні «Ку-клукс-клану» і своєму кухонному фартусі, зі смолоскипом у руці на чолі натовпу інших білих балахонів, які прив’язують Джима до стовпа і підкладають хмиз, поволі та важко повертається до мене і вказує на мене перстом.
І хто тільки міг подумати, що це все сидить у нього в голові! Тітонька Джинджер уже точно не могла, вона завжди ставила Джима мені за взірець – адже він перечитав усі релігійні книги в нашому домі й завжди жваво цікавився цією темою, але він ніколи не висловлював своєї думки, і хто міг знати, що вона в нього така!
Я ніколи не був релігійним фанатиком і походи як до церкви, так і до дантиста сприймав із однаковими пропорційно змішаними відчуттями необхідності й відповідальності. Але щоб так до цього ставитись! У цю хвилину я був готовий видати службі безпеки Святого престолу головного єретика тисячоліття тільки за те, що він щойно зламав частину мого світу! І справа навіть не в підсмажених боках індички та в подарунках, що не поміщаються в червоні валянки над каміном! Просто так не можна… не можна, Джиммі… вголос так точно не можна. Ні, може, ти десь і маєш рацію! Може. Але чим чорт не жартує, а