Сюрпризи долі. Ева Гата. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Ева Гата
Издательство: Мультимедийное издательство Стрельбицкого
Серия:
Жанр произведения: Современные любовные романы
Год издания: 0
isbn:
Скачать книгу
кого ж вітати, якщо вас не буде?

      – Ми тут неподалік, як тільки хтось прийде, ми відразу повернемося, – у дверях вигукнув Петро.

      Вона хотіла щось додати, але хлопці швидко вислизнули з дому.

      За півгодини прийшла Марина.

      – Олесь ще не приходив? – у дверях запитала гостя.

      – Ні, ти перша, а ви що, окремо?

      – Вони з малою з хвилини на хвилину прийдуть, виникли ще якісь термінові справи.

      – Твоя доня справжня красуня, як у неї справи?

      – Усе в порядку, вже стала зовсім дорослою, тепер вирішила змінити місце праці. Сучасна молодь мало дослухається до порад батьків. А твої всі де?

      – Не питай, бо слів немає. Діти десь тут вештаються, обіцяли скоро прийти, а Георгій, сама знаєш, весь у роботі. Навіть на уродини до власних дітей запізнюється.

      – І коли ж прибуде наш сонце-бог? – їдко запитала Марина.

      – Казав сідати за стіл без нього.

      – І що ж то у нього така важлива робота у суботній вечір?

      – Якась зустріч.

      – Ну-ну, знаємо ці зустрічі, всі вони однакові.

      – Що ти маєш на увазі? – стривожилася Олена.

      – Та я так, – вкусила себе за язик Марина.

      – Ні, ти мені скажи, ти щось недоговорюєш, – наполягала Олена.

      – Та що я можу знати, я ж свічки не тримала.

      – Ти думаєш, що він не на роботі, а з якоюсь жінкою? – вжахнулася Олена.

      – Я не стовідсотково впевнена, але ти повинна бути уважнішою.

      Олена відчула, як у неї затерпають ноги.

      – А як я можу довідатися?

      – Для початку перевір його мобільний телефон, хто до нього і до кого сам телефонує; простеж, куди ходить і з ким.

      – Мені що, шпигувати за ним? Я так не можу.

      – Якщо хочеш довідатися, мусиш це зробити.

      – Але ж він дуже зайнятий, ось, наприклад, з понеділка їде до столиці на цілий тиждень.

      – А ти знаєш, з ким їде твій геній?

      – Ні, – перелякано витріщила очі Олена.

      – Ну то довідайся.

      – Ти вважаєш, що він мені каже неправду?

      – Я не знаю, якщо захочеш, то все довідаєшся.

      Їхню розмову перервав дзвінок у двері. Прийшли батьки Георгія, а з ними зайшли Петро і Павло. Гості наче змовилися. За пару хвилин відразу завітали Оленині батьки з трьома Банахами: Стефаном старшим, Катрусею та їхнім сином – Стефаном молодшим. Останніми прийшли Олесь з Олесею.

      – А де наш Жорж?! – у дверях вигукнув Олесь.

      – Скоро прийде, – сумно відповіла Олена.

      – Не хвилюйся, не пропаде твій суджений, у нього багато роботи, – поцілував господиню Олесь.

      – Сідайте до столу, – штучно весело промовила Олена, а наш татко приєднається пізніше.

      Усі розсілися. Спочатку пролунали тости від найстаршої генерації, потім від кумів, а Жорж усе ще не повернувся. Олена не знаходила собі місця, не чула жодного побажання, все відбувалося як у тумані. Час від часу непомітно виходила на кухню і намагалася додзвонитися до чоловіка. Найбільше її хвилювало те, що