Сюрпризи долі. Ева Гата

лилася нескінченним потоком, вібруючи у повітрі і передаючи коливання тілу. Від цього резонансу на очі навернулися сльози.

      – Вибачте, але мені чомусь хочеться плакати, – сховала обличчя в хустинку Олена.

      – Це перший крок до пробудження. Душа подібна до немовляти в утробі матері. Там вона може вічно спати, так і не прокинувшись. На щастя, чарівні звуки збудили її і тепер немовля потребує їжі, щоб мати силу зростати далі. Не дайте їй знову задрімати, плекайте душу, і вам воздасться сторицею, – заплющуючи очі, промовив Жан.

      У кімнаті запанувала тиша.

      – Які твої плани надалі? – перервав мовчанку Георгій.