До хрещенної, молитвенної, (ім’я) переляк виговорати.
Переляк ранняшній, деняшній, вечірній,
ночний, ветряний, подуманий, погаданий.
Переляк насланий, переляк вогняний,
переляк дідський, материнський, батьковський,
мужчинський, жоноцький, парубоцький, дівоцький,
коров’ячий, кінський, котячий,
собачий, свинячий, гусиний, переляк куриний.
Іди собі, переляче, да з усіх суставов,
з червоної крові, з жовтої кості, із синіх жил.
Іди собі, переляче, за крутиї гори, за бистриї води,
за темниї ліса, за жовтиї піска.
Де вітер не віє, де сонце не гріє,
де сонечко не сходить, де куриний голос не заходить.
Там тобі петєніє, єдєніє, легке спочиваніє.
Розмова з місцевими жителями. Експедиція Центру захисту культурної спадщини від надзвичайних ситуацій, Житомирщина, Ємільчинський р-н, 2011 рік
Окремо варто зупинитися й на профілактиці, діагностуванні та лікуванні суто дитячих хвороб, які становили в народному лікуванні окрему групу.
Приміром, такою були «крикси», («плакси», «вердікси», «крикливиці», «ночниці»), під час яких дитина погано спить, постійно плаче, кричить. Хвору дитину несли «лікувати» до дерев, переважно до дуба, інколи до берези (частіше дівчаток). Там через замовляння, яке промовляв виконавець магічних дій, відбувалося звернення до дерев як до певних міфологічних посередників, яким пропонувалося «посвататись», «побрататись», тобто встановити родинні зв’язки, після чого зробити обмін: поміняти «крикси», «плакси» на сон дитині:
«Добрий вечір, зелений дубе. Добре тут тобі стояти, сухим зіллям махати. Іди рожденному, хрещенному крикси виговорати. Бери крикси, плакси. А моєму дитяти дай спати, гуляти, до тілечка прибувати».
На Чернігівщині лікували «крикливиці» так: знахарка брала дитину на руки і з укліном спочатку зверталася до ікон: «Вам хороше стояти, нашей дитиноці крипко спати! Дай Боже переспати, здоровеньким стати, Божу волю мати, само себе забавляти!» Потім з таким же укліном зверталася до столу: «Тихо стил стоіть, тихо хліб лежить, под столом земля спить; тим сном поздоровляю, крик і зик отбиваю». Насамкінець іде до порога: «День добрий тобі, дубе! На тобі,дубе, крикливець і плаксивець, ті крикливець собі,дубе, забери, а сонкрепкий придели». А потім тричі: «Тобі, дубе, крипко стояти, а нашей дитиноци крипкоспати!»[36]
Як бачимо, в цій обрядодії на перший план постає ідея обміну. Так, виконавець обрядової дії просить дерево, міфологічні істоти забрати плач, крик, «несплячки», а натомість дати спокійний сон дитині.
Існували й інші варіанти лікування: хвору дитину несли в курник, під «куряче сідало», в те місце, де ночують кури, які, за народним уявленням, мають правильний і своєчасний сон, і примовляли: «Курочкі-сєднушкі, беріть од мого дитяти ночнушки. Вам треба