Пацієнтові на груди натягнули стерильні простирадла. Кетрін схопила з таці затискачі і швидко зафіксувала краї тканини – зі знайомим клацанням зімкнулися залізні зуби.
– Де ж та кров? – гукнула вона.
– Уже зв’язуюся з лабораторією, – відповіла медсестра.
– Роне, ти перший асистент, – кинула Кетрін Літтману. Вона роззирнулася і зупинила свій погляд на зблідлому молодику, який стояв біля дверей. На його бейджі було написано: «Джеремі Барроус, студент-медик». – Ви, – сказала вона. – Ви другий асистент!
В очах хлопця зблиснула паніка.
– Але… я тільки на другому курсі. Я тут просто…
– Чи можна покликати ще якогось хірурга?
Літтман похитав головою.
– Зараз усі зайняті. У першій травматології ушкодження голови, а далі по коридору зупинка серця.
– Добре. – Вона знову глянула на студента. – Барроус, ви з нами. Сестро, дайте йому халат і рукавички.
– Що я маю робити? Бо я насправді не знаю…
– Слухайте, ви хочете стати лікарем? Тоді натягайте рукавички!
Хлопець почервонів і відвернувся, щоб вдягти халат. Було видно, що він не на жарт перелякався, але Кетрін радше воліла працювати з таким боязким студентом, як Барроус, аніж із пихатими задаваками. Вона бачила, скільки пацієнтів померли через надмірну самовпевненість лікарів.
У внутрішньому телефоні затріщав голос:
– Алло, друга травматологія? Це лабораторія. У нас є гематокрит[9] вашого пацієнта. П’ятнадцять.
«Він стікає кров’ю», – подумала Кетрін.
– Нам потрібна перша негативна, негайно!
– Кров уже в дорозі.
Кетрін простягнула руку і взяла скальпель. Вона відчула його вагу, сталеве лезо зручно розмістилося в її долоні. Скальпель був ніби продовженням руки, частиною її тіла. Вона поспіхом перевела подих, вдихаючи запах спирту і тальку хірургічних рукавичок. Тоді притисла лезо до шкіри і зробила надріз, точнісінько по центру живота.
Скальпель залишив яскраво-червону смугу на білому полотні шкіри пацієнта.
– Приготуйте відсмоктувач і тампони, – сказала вона. – У нас тут повний живіт крові.
– Тиск упав до п’ятдесяти, майже не прослуховується.
– Принесли кров і плазму! Вже підвішую.
– Прослідкуйте хтось за його серцевим ритмом. Кажіть, що з ним відбувається, – сказала Кетрін.
– Спостерігається тахікардія[10]. Доходить до ста п’ятдесяти.
Вона прорізала шкіру та шар підшкірного жиру, не зважаючи на кров, що сочилася зі стінки черевної порожнини. Вона не могла гаяти часу на такі дрібниці. Набагато серйозніша кровотеча ховалася всередині, і її необхідно було спинити. Причиною кровотечі, найімовірніше,