Чужинець на чужій землі. Роберт Гайнлайн. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Роберт Гайнлайн
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Серия:
Жанр произведения: Научная фантастика
Год издания: 1961
isbn: 978-617-12-0090-6, 978-5-699-70900-7, 9786171219236
Скачать книгу
які можна було вважати руїнами міст. Звичайно ж, людська експедиція висадилася б на поверхню Марса швидко та без затримок – якби не почалася Третя світова війна.

      Але, врешті-решт, саме завдяки війні та затримці було споряджено експедицію сильнішу та безпечнішу від попередньої, на втраченій «Посланниці». «Чемпіон», корабель Федерації, укомплектований виключно чоловічою командою з вісімнадцяти досвідчених космонавтів та з ще більшою кількістю першовідкривачів на борту, здійснив переліт за допомогою Лайл Драйв лише за дев’ятнадцять днів. «Чемпіон» приземлився трохи південніше від Озера Сонця, тому що капітан ван Тромп планував знайти «Посланницю». Друга експедиція звітувала Землі щодня, але три офіційні повідомлення виявилися важливими не тільки для науковців.

      Перше: «Реактивний корабель „Посланниця“ виявлено. Ніхто не вижив».

      Друге: «Марс незаселений».

      Третє: «Поправка до повідомлення 23—105: на „Посланниці“ знайдено одного живого».

      Розділ 3

      Капітан Віллем ван Тромп був дуже людяним та розсудливим. Він передав радіограму: «Мого пасажира не повинні, повторюю, не повинні зустрічати публічно. Забезпечте барокамеру, медичний супровід, а також озброєну охорону».

      Він доручив бортовому хірургу лікарю Нельсону супроводжувати пасажира – щоб переконатися в тому, що Валентина Майкла Сміта доправили до палати-люкс у Медичному центрі Бетесда, обережно помістили в гідравлічне ліжко та виставили морських піхотинців для охорони. Ван Тромп особисто пішов на надзвичайне засідання Вищої Ради Федерації.

      У ту хвилину, коли Валентина Майкла Сміта вкладали у ліжко, Вищий Міністр науки роздратовано говорив:

      – Я згодний, капітане, що ваші повноваження як військового командира в експедиції, яка, тим не менше, від початку була науковою, дають вам право віддавати накази про незвичайне медичне обслуговування, щоб захистити людину, за яку тимчасово несете відповідальність. Але я не розумію, чому зараз ви дозволяєте собі посягати на власне призначення мого відділу. Та Сміт – це ж справжній скарб для науки!

      – Так, думаю, що так і є, сер.

      – Тоді чому…

      Міністр науки раптом замовк і повернувся до Вищого Міністра миру та військової безпеки.

      – Девіде? Очевидно, що зараз це питання в моїй юрисдикції. Ти даси відповідні інструкції своїм людям? Не варто забувати, що ніхто не може змушувати таких людей, як професор Кеннеді та доктор Окадзима, – згадати лише їх двох, – чекати безкінечно. Вони цього не стерплять.

      Міністр миру не відповів, але питально глянув на капітана ван Тромпа. Капітан похитав головою:

      – Ні, сер.

      – Чому ні? – наполягав Міністр науки. – Ви визнали, що він не хворий.

      – Дайте капітану можливість пояснити, П’єре, – порадив Міністр миру.

      – Отже, капітане?

      – Сміт не хворий, сер, – відповів капітан ван Тромп Міністру миру, – але все ж таки йому трохи зле. Він ніколи раніше не відчував нашої сили тяжіння. Зараз він важить