Горщик – на весіллі практикувалася традиція биття горщиків, черепки від яких символізували кількість майбутніх дітей. І навпаки, не бажаючи мати дітей, наречена ховала порожній горщик
Дитяча колиска
Одним із ключових ритуалів, які можна віднести до родильної обрядовості нашого народу, були пострижини, що відбувалися, коли дитині виповнювався рік. Малюка стригли баба-пупорізка або хрещені батьки, причому хлопчиків підстригав хрещений батько, а дівчат – хрещена мати. Слід зазначити, що волосся дитині стригли й раніше від року. Приміром, священик постригав дитину під час церковного обряду хрещення. Цікаві відомості про необхідність рано обстригати волосся знаходимо в праці В. Шухевича: «У місяць по родинах стрижуть дитині волосся, аби росло найгуще і аби було файне. Мати бере дитину на руки, кладе обтяте волосся у вугол хати і каже: «Дивися, де кладу волосся, абись на тім світі знов знало, відки його взяти» (Бо людина мусить на той світ принести кожний кусник свого тіла – волосся, нігті)». Ритуально оформлені пострижини відбувалися в три, шість, сім рочків, коли стригли дитину вже відповідно до її статі. Цікаво, що в княжих родинах три- й чотирирічних дітей не тільки постригали, а й садовили на коня. Найкращим днем для цього вважали перше вересня – св. Семена. У народі збереглася навіть приказка «на Семена постригай і на коня сажай».[15]
Обрядові дії обрізання волосся можуть бути пов’язані з «відриванням» дитини від потойбічного, статево аморфного, «докультурного» стану. Під час цих обрядів відбувалися корекція біологічної природи дитини, набуття нею культурних ознак.
Отже, родильні та хрестильні обряди становили ритуально-магічний комплекс, спрямований не лише на надання новонародженому культурних ознак, а й на зміцнення родинних і колективних стосунків та соціальних зв’язків.
Розказувала моя сестра, вони були, як сказать, по світу вони їздили… От приїхали вони в одне село і стали там на квартірі. Там бабка була, повитуха… Її приглашали роди приймать, це ж до войни і во врем’я войни. І от приходять увечері, стукають, вона каже: «Це хтось родить». І та бабка пішла, прийняла тиї роди. Прийшла вже додому, лягла, а вранці встала, да все руки ломає, ойкає, а Марія каже: «А чого ви так переживаєте?» Хлопчик родився. А бабка каже: «Ой я переживаю, шо це дитя не буде довго жить», а вона питає: «А як ви знаете?» – «Ну, я бачила». Як-то вони знають, знали старі люде. «Не буде довго жить, і я, каже, переживаю, ну, матері ж цього не скажешь».
От, каже, вже тому дитяті год ‹…› а колись колиски на кручку вісячі