Під куполом. Стівен Кінг. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Стівен Кінг
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Серия:
Жанр произведения: Научная фантастика
Год издания: 2009
isbn: 978-966-14-8642-2, 978-966-14-1025-0, 978-1-4391-4850-1, 978-966-14-8639-2, 978-966-14-8643-9, 978-966-14-8641-5
Скачать книгу
сильно, мабуть, там уже й синець є), а Енді Сендерс, нехай він і в скорботі, служить першим виборним їхнього міста.

      – Містере Сендерс.

      – Що, Саммі?

      – Дехто з тих нових копів поводилися доволі брутально тут. Ви могли б зробити щось з цього приводу. Розумієте, поки вони зовсім не знахабніли.

      Невесела усмішка не полишила його обличчя.

      – Ну, Саммі, я розумію, як ви, молодь, ставитеся до поліції – я й сам був молодим, колись – але в нас тут зараз доволі некрасива ситуація. І чим швидше ми трішки підсилимо владу, тим буде краще для всіх. Ти ж розумієш це, правда?

      – Звичайно, – відповіла Саммі. Вона зрозуміла головне: скорбота, неважливо, справжня вона чи ні, не може завадити політику виливати з рота потоки лайна. – Ну, до побачення.

      – Вони гарна команда, – промовив Енді нерішуче. – Піт Рендолф проконтролює, щоб вони взяли себе в руки. Носитимуть однакові капелюхи… Тан… тож-бо… танцюватимуть під одну дудку. Захищати і служити, ну, ти сама знаєш.

      – Звичайно.

      Саманта уявила собі танок «захищай-і-служи» з відповідним па – «удар по цицьці». Машина рушила, Малюк Волтер знову тихенько захропів на сидінні. Нестерпно смерділо дитячим лайном. Саммі опустила скло обох вікон і подивилася в люстерко заднього огляду. Містер Сендерс так і стояв на вже майже зовсім порожньому тимчасовому паркінгу. Підняв руку їй на прощання.

      Саммі теж махнула йому навзаєм, дивуючись, чому Доді не прийшла додому, де ж це вона могла залишитися на ніч. А тоді викинула цю думку з голови – яке їй діло? – і ввімкнула радіо. Єдиним, що приймалося добре, було «Радіо Ісус», і вона вимкнула радіоприймач.

      Підвівши голову, вона раптом побачила прямо перед собою Френка Делессепса, той стояв посеред дороги з піднятою рукою, ну чисто тобі ніби справжній коп. Довелося різко натиснути на гальма і притримати рукою дитину. Малюк Волтер прокинувся і почав горлати.

      – Поглянь, що ти наробив, – зарепетувала вона до Френкі (з котрим якось, ще школяркою, мала дводенний роман, поки Ейнджі перебувала в літньому музичному таборі). – Дитина ледь не впала на підлогу.

      – Де вона сиділа? – нахилився Френкі до віконця, граючи біцепсом. Крупні м’язи, малий член, отакий він, Френкі Дел. Саммі загадувалась, як тільки Ейнджі його трахає.

      – Не твого ума діло.

      Справжній коп виписав би їй штраф за базікання і порушення правил перевезення дітей, але Френкі лише вищирився:

      – Ти бачила Ейнджі?

      – Ні, – цього разу вона сказала правду. – Її, певне, застукало десь поза містом, – хоча Саммі зразу ж подумки уточнила собі, що це вони тут, у місті, потрапили в пастку.

      – А як щодо Доді?

      Саммі повторила своє «ні». Просто не мала іншого вибору, бо Френкі міг розповісти містеру Сендерсу.

      – Машина Ейнджі вдома, – сказав Френкі. – Я зазирав у їхній гараж.

      – Велике діло. Може, вони поїхали разом з Доді на її «Кіа»[160].

      Френкі, схоже, задумався про це. Вони вже були майже самі. Дорожня катавасія залишилася в минулому.


<p>160</p>

«Кіа» – автомобіль південнокорейського виробництва.