Автомобільні знаменитості
Зоряний час Генрі Форда
Автомобілем XX століття був визнаний «Форд-Т». Базою для такої високої оцінки цієї унікальної машини стала приваблива ціна – наслідок конвеєрного виробництва, а також легкість в її обслуговуванні і ремонті – результати ретельної проробки конструкції та великого поширення авто. Інші, більш досконалі і вишукані моделі похвалитися таким набором якостей у той час не могли.
На початку століття Америку, країну величезних відстаней і огидних доріг, населяли молоді енергійні підприємці, фермери, ремісники. Їм потрібна була міцна, непримхлива і надійна машина, яку можна було б купити, не підриваючи сімейного бюджету, а обслужити чи відремонтувати – у звичайній кузні або в сільському сараї. Можливо, детройтський електромеханік, один із батьків автомобіля – Генрі Форд – не першим відчув це, але втілив у життя цю ідею саме він. Форд раніше за інших дійшов висновку, що прості, недорогі, але практичні моделі чекає велике майбутнє. Філософію «машини для всіх» конструктор осягнув сам, а в кресленнях його ідею втілили Джозеф Галамб і Гайлд Гарольд Віллс.
Розробка автомобіля тривала майже два роки. Перші «Форди-Т» виїхали із заводських воріт у жовтні 1908 року.
Конструкція машини відрізнялася простотою і міцністю. Чотирициліндровий мотор робочим об’ємом 2,9 л розвивав досить пристойну потужність – 20 к. с. Бензин подавався самотоком від баку під переднім сидінням до простенького карбюратора. Всупереч загальноприйнятій тоді схемі, голівка блока циліндрів була знімною – технологічно більш сучасною, але потребувала особливої точності у виготовленні. В рекламі було сказано: «У будь-якого дилера ви навчитесь керувати цим автомобілем». Ні скреготу, ні ривків при переключенні передач навіть у водіїв-початківців.
Генрі Форд
Просторий кузов був містким і досить комфортабельним. Важив автомобіль 600 кг.
До кінця 1908 року було зібрано 305 машин, і 31 грудня модель, яка раніше побувала у Лондонському автосалоні, була представлена у Нью-Йорку. Її прийняли захоплено – більш доступних автомобілів Америка тоді не знала. Безумовно, не всім сподобався простий, навіть примітивний дизайн, але надійність і легкість ремонту були значно вагомішими фактами. «Форд-Т» отримав багато глузливих прізвиськ, але в історії залишилось доброзичливо-іронічне – «Жерстяна Ліззі». Американці ставилися до народної машини, як до члена сім’ї, якого можуть і пожурити, але все ж таки люблять, бо він свій, рідний.
З кожним роком автомобіль ставав дешевший, – нарощуючи виробництво, Форд знижував ціну. Девізом того часу для нього були слова: «Я відчуваю себе щасливим від свідомості, що роблю інших людей щасливими». І йому це непогано вдавалося. Окрім того, що Форд забезпечив