Автомобіль після ходових випробувань був представлений на Всеросійській художньо-промисловій виставці Нижегородського ярмарку 1896 року і привернув до себе велику увагу.
Перший російський автомобіль виконав роль своєрідного тарана, який пробив стіну, що стояла між російським підприємством та світовим автомобілебудуванням, що народжувалося. Немало енергійних людей взялися за цю, на їхній погляд, перспективну і вигідну справу.
В одному лише Санкт-Петербурзі з’явилося з півтора десятка фірм і ентузіастів: екіпажні фабрики «П. Д. Яковлєв», «Ів. Брейтігам», «Побєда», акціонерне товариство «Г. А. Лесснер», а ще Скавронський, Мейзе, Кроммель, Рогозін, Романов та інші. У Москві П. Ільїн очолив групу, яка почала будувати автомобілі в Каретному ряду. За створення «моторів» взялись в Ризі, Ярославлі, Нахічевані і навіть в Благовіщенську. Ось чому такою важливою для Росії була зустріч в Америці Фрезе та Яковлєва.
Наприкінці 1898 року Петро Фрезе представляє на розгляд імператора Статут Акціонерного товариства побудови і експлуатації екіпажів і автомобілів «Фрезе і Ко». В липні 1899 року була отримана відповідь: «Государь Император Устав Акционерного общества постройки и эксплуатации экипажей и автомобилей «Фрезе и Ко» рассмотрел и Высочайше утвердить соизволил в Петербурге в 11 день июня 1899 года».
У 1902 році фірма «Фрезе і Ко» створює перший у Росії тролейбус, будує свій перший автобус – омнібус, виконує перше і єдине замовлення військового відомства про побудову восьми механічних екіпажів для армійських маневрів під Курськом. Безумовно, про таке мізерне замовлення можна говорити з іронією, але успішний іспит автомобілів Фрезе в тяжких умовах військових навчань став для фірми непоганою рекламою.
Наступного року поштове відомство замовляє чотирнадцять автомобілів для головпоштамту в Петербурзі. Жовті поштові автофургони дуже швидко стали звичними для жителів столиці. До речі, експлуатацію цих машин, як і укомплектування водіями, «Фрезе і Ко» взяла на себе. На превеликий жаль, у ніч з 26 на 27 березня 1904 року під час пожежі практично всі самохідні екіпажі згоріли. Розслідування так і не з’ясувало причин пожежі.
Ще раніше, на початку 1903 року, з П. Фрезе трапилася інша неприємність. 21 січня Міська дума почала розглядати його пропозицію відкрити «автомобіле-омнібусний» рух у Петербурзі по двох маршрутах. Від властей не потрібно було ніяких витрат, але в Думі прохання дебатувалося два тижні, і лише 5 лютого було видано дозвіл строком… на три місяці. Фрезе відмовився від «подарунка», бо сприйняв його як образу.
У жовтні 1904 року «Фрезе і Ко» виконує замовлення торговельної