– Чи ти ба… – братуха нарешті витягнув «цвяха». – Дивись!..
– То це ж той шуруп! З компа!
Володька звично пошкрябав потилицю:
– І як він там опинився?
– Наступив!
– Хе!.. Якби ж-то знаття…
– А ти відразу – лома-а! І все було б, як у людей!
– Хіба я хотів? – и-ги, коли це видано, щоб старший захищався? І тому я сміло ринувся в лобову атаку:
– Їли б оце вареники! А не сало облизували! Дурне.
– А не ти болта загубив?! – ошкірився Володька. – Не ти?..
Мабуть, наступного моменту ми таки ті хащі «уклали» б у землю. На зло вовкам. Дружньо і міцно обійнявшись. Як і личить братам. Але на щастя для кропиви та на нашу біду оте братню перепалку, щобільше почала нагадувати лемент, почула мама, яка саме прочісувала садок в пошуках підлої гусячої птиці:
– А ви чого тут? Я вже з ніг збилася, а вони… Сидьма сидять!
Як-то сніг на голову. Чесно. Я онімів. А братуха, от же язичок підвішений, га:
– Та ми шукаємо, мам… – Володька вмить сотворив ангельське личко. Вміє! Талант! – Десь тут неначе щойно пищали.
– А холодильника хто не закрив? Коти сало витягли.
Я тільки щось промуркотів незрозуміле, як той наїжений кіт, що рік сала не бачив. Та тільки очима – луп та луп. А ратичок медовим голосочком відразу на інше:
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.