Конституційне право – це система норм, що врегульовують найважливіші суспільні відносини, які складаються в процесі організації та здійснення державної влади.
Виходячи з цього, основними інститутами конституційного права є: загальні засади державного і суспільного ладу; громадянство; конституційні права, свободи і обов’язки; форми безпосереднього народовладдя (референдум, вибори); парламентаризм (законодавча влада); президент; виконавча влада і судова влада; конституційна юстиція; прокуратура; територіальний устрій; місцеве самоврядування.
Методи конституційно-правового регулювання характеризуються тим, що: конституційно-правові приписи мають найвищу юридичну силу, а тому є пріоритетними перед приписами інших правових норм; конституційно-правовими нормами закріплюються лише принципи та найважливіші аспекти суспільних відносин; конституційне право поєднує закріплення існуючих суспільних відносин з програмними положеннями і, таким чином, визначає перспективи розвитку суспільства і держави; норми конституційного права мають переважно імперативний характер, а тому орієнтують суб’єктів цих відносин на сувору субординацію у системі влади – підпорядкування, беззаперечну обов’язковість правових приписів; норми конституційного права мають установчий (засновницький) характер, тобто окремі соціально-правові інститути та види відносин вони встановлюють уперше; конституційне право має універсальний характер, тобто, визначаючи принципи регулювання суспільних відносин, воно поширює свій вплив на всі сфери суспільного життя (як публічного, так і приватного), а тому є юридичною базою для всіх інших галузей права; конституційне право поєднує безпосереднє пряме регулювання суспільних відносин з опосередкованим впливом конституційно-правових норм на них.
Джерелами конституційного права є конституційне законодавство, тобто система правових актів, що містять норми, які врегульовують конституційно-правові відносини. Їх особливістю є те, що, крім правових, серед них слід розрізняти й політичні акти (наприклад, Декларація про державний суверенітет України), а деякі мають політико-правову природу (наприклад, Акт проголошення незалежності України, Конституція України).
Основним джерелом конституційного права є конституція. Вона є основним законом держави і визначає основні засади державного і суспільного ладу, принципи здійснення державної влади та місцевого самоврядування, систему органів, які їх здійснюють, засади їхньої діяльності.
Джерелами конституційного права є й інші правові акти. Зокрема, це: Конституція Автономної Республіки Крим; конституційні та звичайні закони, що врегульовують основні аспекти державно-правових відносин;