Твердиня. Максим Кидрук

що таємничий гість йому не верзеться.

      Левко так і не відкрив на повну очі. Він просто не захотів. Що більше він намагався, то реальнішою видавалася ситуація. І це лякало до чортиків. Простіше переконати свідомість, що все це не по-справжньому, все це уві сні, аніж здійняти тривогу і зійтися віч-на-віч із тим, хто вклякнув біля рюкзаків. Людський мозок – великий майстер ігнорувати все, з чим не хоче боротися.

      Склепивши повіки, хлопець із головою зарився у спальний мішок. Через хвилину він відключився, поринувши у повноцінний сон…

      …Потривожений шурхотом, силует завмер. Повернув голову. Подивився на спальник. У щільній темряві обличчя годі було роздивитися. Не розбереш навіть, чи є воно, те обличчя. Почекавши якийсь час, незнайомець підвівся і позадкував до лісу. Небавом він зникнув там, звідкіля прийшов.

      XXXIX

      31 липня 2012 року, 07:32 (UTC-55)

      Мадре-де-Діос

      Левко заспав. Його розбудило брязкання ложок і шипіння сирих дров під чайником. Вилізши зі спальника, хлопець довго не згадував нічний кошмар. І тільки кинувши погляд на гору спорядження, пригадав сновидіння. Обдивившись рюкзаки, частково складені намети, спальники, він пішов чистити зуби.

      Повернувшись, Левко відважився спитати:

      – Нічого дивного вночі не помітили?

      – Ти про що? – звела очі Сатомі.

      – Мені здалося, хтось лазив по табору.

      – Ти серйозно? – спитав Ян.

      Сьома перестав шнурувати кросівок і завмер, дослухаючися, що українець скаже далі.

      – Не знаю, може, приснилося, – невиразно пробубнів Левко.

      – Я вставав відлити о пів на четверту ранку, – випростався Семен.

      – Мабуть, то був ти, – кисло всміхнувся Левко. Його підмивало спитати, чи Сьома наближався до наплічників, чи присідав і нишпорив у них, але язик не повернувся. Так іноді легше. Хоч і неправильно.

      – А ти злякався?

      – Ледь не перефарбував штани в коричневе.

      Ніхто не відреагував на жарт, мабуть, через тон, яким він був проказаний.

      Сатомі розливала окріп по чашках. Левко пройшовся по табору, не замислюючись над тим, що робить, аж поки не усвідомив, що стоїть на тому місці, до якого наблизився силует у його сні. Хлопець опустився навпочіпки і подумки зазначив, що його рюкзак лежить згори.