Спокута сатани. Марія Кореллі. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Марія Кореллі
Издательство:
Серия:
Жанр произведения: Ужасы и Мистика
Год издания: 0
isbn: 978-966-14-3563-5, 978-966-14-3560-4, 978-966-14-3564-2
Скачать книгу
від газового ріжка на стелі.

      − Не думаю, ні, не думаю, − проказав він. − Надто він був у ній переконаний.

      − Що це за ідея, нарешті? − спитав я нетерпляче. − Чи не займався він винайденням нового літального апарата, щоб у такий спосіб спекатися своїх грошей?

      − Ні, ні, ні! − і містер Елліс розсміявся тихим, приємним сміхом. − Ні, шановний пане, жодні фантазії в царині механіки або торгівлі не захоплювали його уяви. Він надміру… є… гадаю, я можу так сказати… він надто глибоко опирався тому, що зветься у світі поступом, − надто глибоко, щоб сприяти цьому поступові новими винаходами або будь-якими іншими засобами. Бачите, мені трохи незручно пояснювати вам те, що дійсно видається за найфантастичнішу, найбільш неоковирну ідею… Скажу на початку, що ми насправді ніколи не знали, яким шляхом він надбав своє багатство. Чи не так, Бентам?

      Бентам щільно стулив вуста.

      − Ми здійснювали операції з великими сумами, − вів далі Елліс, − і радили, як їх краще розмістити; але запитувати, звідки вони йдуть, було не нашою справою. Чи не так, Бентам?

      Бентам статечно кивнув головою.

      − Нам довіряли, − говорив Елліс, делікатно стискаючи кінчики пальців, − і ми намагалися виправдати цю довіру нашою скромністю та відданістю, і лише після довгих років ділових зв'язків наш клієнт повідомив нам свою ідею, найхимернішу, найнеймовірнішу з усього, що тільки можна уявити: він був переконаний, що запродався дияволові та що його величезне багатство було результатом торговельної угоди. Я щиро розреготався.

      − Що за безглузда думка! − вигукнув я. − Бідолашний! Вочевидь, він був несповна розуму! Чи, може, він ужив цього вислову лише у фігуральному розумінні?

      − Не думаю, − заперечив містер Елліс, досі погладжуючи свої пальці, − не думаю, що лише у фігуральному розумінні. Чи не так, Бентам?

      − Рішуче − ні, − відказав Бентам поважно, − він говорив про торговельну угоду як про факт, який справді відбувся.

      Я знов засміявся, але вже не так щиро.

      − За наших часів люди мають різноманітні фантазії, − сказав я. − Ідеї Блаватської[2], Безант[3], гіпнотизм… Нема чого дивуватись, якщо хтось іще зберіг старі дурні забобони, наприклад віру в існування диявола; але для людини з цілком здоровим глуздом…

      − Та-ак, так, − перервав містер Елліс, − ваш родич був людиною з цілком здоровим глуздом, і ця ідея була єдиною фантазією, закоріненою в його глибоко практичному розумі. Будучи тільки ідеєю, вона навряд чи варта уваги; однак, можливо, добре − містер Бентам зі мною погоджується − добре, що ми згадали про неї.

      − Для нас велике полегшення, що ми згадали про неї, − під твердив містер Бентам.

      Я посміхнувся, подякував їм і підвівся, щоб піти. Вони ще раз одночасно вклонились мені, у цю мить нагадуючи близнюків − так спільна юридична практика позначилась на їхніх рисах.

      − До побачення, містере Темпест, немає потреби говорити, що ми служитимемо вам, як служили нашому попередньому клієнтові, в міру наших сил. Можна спитати, чи не потребуєте


<p>2</p>

Олена Блаватська (1831−1891) − засновниця всесвітнього теософського товариства, яке сформувало ідею створення ядра Вселенського братства людства без поділу на раси, віросповідання, статі, за кольором шкіри, а також сприяло вивченню порівняльної релігії, філософії та науки, досліджувало непояснювані закони природи та сили, приховані в людині. Сприяла поширенню буддизму в Старому й Новому Світі.

<p>3</p>

Анні Безант (1847−1933) − учениця О. Блаватської, авторка низки праць із теософії.