– Тоді хто?
– Дід Пихто.
– Хто все ж таки?
– Можеш вважати, що я прочитав про це в Інтернеті.
– Навряд чи, – злегка посміхнувся Хаген, примруживши байдужі, немов неживі, очі. – Газети писали про це лише один день, а потім про цей випадок забули. До того ж, не було названо жодного імені. Якщо конкретно, то була всього-на-всього одна стаття про обдовбаного наркомана, який застрелив іншого наркомана через наркотики. Нічого цікавого там не було. Нічого екстраординарного, що могло б привернути підвищену увагу.
– Ага. Нічого, окрім тієї обставини, що обидва наркомани були майже підлітками, – зауважив Харрі. І додав, змінивши тембр голосу: – Одному було вісімнадцять, а другому – дев’ятнадцять.
Хаген знизав плечима.
– Достатньо дорослі, щоби зважитися на вбивство, достатньо дорослі, щоби померти. Наступного року їх мали б призвати до війська.
– Ти міг би організувати мені розмову?
– Хто розповів тобі про це, Харрі?
Харрі задумливо потер підборіддя.
– Один приятель з відділу експертів-криміналістів.
Хаген посміхнувся, і цього разу його посмішка поширилася й на очі.
– Ти такий люб’язний, Харрі, хоч до рани прикладай. Наскільки мені відомо, у тебе в поліції є три приятелі: Бйорн Гольм та Беата Льон. Хто з них?
– Беата. Ти організуєш мені відвідини?
Хаген сів на край столу й уважно поглянув на Харрі. А потім перевів погляд на телефон.
– Лише за однієї умови, Харрі. Пообіцяй мені, що обходитимеш цю справу десятою дорогою. Зараз у нас в стосунках з кримінальною поліцією суцільна ідилія, і я цю ідилію порушувати не збираюся.
Харрі скорчив гримасу. І сповз у кріслі ще нижче, немов збираючись роздивитися пряжку на своєму ремені.
– Значить, тепер ти з шефом кримінальників – друзі нерозлийвода?
– Мікаель Бельман на Крипо вже не працює, – відказав Хаген. – Саме тому в наших стосунках тепер панує ідилія. Сонце й троянди.
– Нарешті спекалися того психопата? Дійсно, щасливі дні настали…
– Навпаки, – саркастично посміхнувся Хаген. – Присутність Бельмана лише посилилася. Бо зараз він – у цій будівлі.
– От зараза! Невже керує групою боротьби зі злочинністю?
– Борони Боже. Він майже рік очолює відділ боротьби з організованою злочинністю – Оргкрим.
– Мені казали, у вас відбулися великі перестановки.
– Так. В Оргкримі. Вони взяли й звалили докупи всі колишні сектори: грабунки, контрабанду та наркотики. Всім цим зараз займається відділ боротьби з організованою злочинністю. Там наразі понад дві сотні співробітників – найбільший відділ у Департаменті боротьби з кримінальною злочинністю.
– Ти диви. Більше, ніж він мав під своїм началом у відділі кримінальної поліції.
– Однак його зарплатня зменшилася. А ти знаєш, що трапляється, коли людину переводять на роботу з нижчою зарплатою?
– Знаю. Вони починають кігті рвати, щоби вибитися на вищу посаду з більшою зарплатою, –