Знову падав тихий теплий дощ, після якого повіяло свіжістю. Потім хмари згустилися, загуркотів грім і почалася коротка, але сильна гроза. Я злякався, що мій порох може спалахнути, якщо в нього влучить блискавка. Після грози я вирішив висипати його з бочки, поділити на невеликі частини й сховати в різних місцях. Утрата відразу всього пороху могла позбавити мене можливості полювати й поповнювати запаси провізії.
Увесь цей час я виготовляв ящики і шив мішечки для зберігання пороху. Потім наповнив їх і сховав якомога далі один від одного. Цими ж таки днями вбив великого, невідомого мені птаха, м’ясо якого виявилося дуже смачним.
Почав був розширювати печеру в схилі пагорба за наметом, але тимчасово припинив цю справу. Мені бракує місця в коморі, але для такої роботи потрібні хоча б заступ, кирка, а також тачка або великий кошик, а в мене їх немає. Довго розмірковував, чим усі ці знаряддя замінити. Спробував довбати стіну залізною ломакою, але ломака важкувата для такої роботи, і тому треба надто багато зусиль і часу. Повернувся до намету й ліг спати засмучений, тому що не уявляв, як вийти з цього становища.
Відшукав у лісі невелике вічнозелене бакаутове дерево, яке в Бразилії називають «залізне». Із його неймовірно міцної деревини виготовляють деякі частини кораблів. Дуже важко, але зрубав його, затупив сокиру – слава Богу, що вона в мене не одна. Відколов від стовбура годящий за розміром брус і насилу дотяг його до ділянки, оскільки він був надзвичайно важкий. Та заступ я все-таки зробив! Це заняття забрало в мене купу часу й сил; гадаю, ні в кого в світі не було такого заступа, і навіть держак вийшов не гіршим за ті, які роблять в Англії. Заступ, хоча й недовго, прослужив мені вірою і правдою.
Мені все одно бракувало кошика або тачки. Сплести кошик не було з чого – я поки що не зустрічав в околичних гаях годящих гнучких прутів; змайструвати тачку я б міг, одначе виготовити колесо для неї мені було несила. Довелося замінити тачку коритом на взір тих, у яких муляри тримають вапно. На це пішли дошки, які я прихопив із корабля. Завдяки кориту було набагато простіше видаляти вириту землю з печери. Усе разом – бакаутовий рискаль і корито – відібрало в мене майже чотири дні, якщо не брати до уваги ранкових годин, які я присвячував полюванню.
Поглиблював нішу в печері. Ця робота тривала вісімнадцять днів, поки я не побачив, що тут може вільно вміститися все моє майно. У мене є льох, тепер буде й комора; ба більше, я розширив заглиблення настільки, що його можна використовувати і як склад для речей, і як кухню, і навіть як їдальню. Я, як і раніше, живу в наметі, проте в разі сильних дощів можу сховатися набагато надійніше. Для найспекотнішої пори року трохи згодом я спорудив широкий навіс на своєму подвір’ї.
Розділ 15
Мішок із зерном
Мені здавалося,