Розділ 14
Щоденник Робінзона
Наш корабель потрапив у шторм і сів на мілину біля невідомого узбережжя. Було ухвалене рішення пересісти в шлюпку та спробувати дістатися берега, проте нас спіткала катастрофа – шлюпка перекинулась і екіпаж загинув. Живим залишився тільки я, нещасний Робінзон Крузо. Мене, напівживого, хвилі викинули на острів, який я назвав островом Розпачу.
Нічого, крім загибелі, чекати не доводилося – голодний, обірваний, знеможений, без найменшої надії на чиюсь допомогу, я проклинав свою нещасну долю. Коли зсутеніло, я все ж таки знайшов у собі сили відшукати міцне дерево, залізти на нього і влаштуватися на ночівлю. Я боявся бути роздертим хижаками. Буря на морі вщухла, задощило, але я міцно проспав усю ніч.
Я прокинувся рано і здивувався, побачивши, що перебуваю в такому місці, звідки добре видно наш корабель. Незабаром я зрозумів, що, дочекавшись відпливу, зможу до нього щасливо добутися. Я надзвичайно зрадів, але водночас і засмутився. З одного боку, я тепер міг перевезти на берег уцілілі продукти й необхідні мені речі; проте, думав я, якби команда залишилася на судні, можливо, усім пощастило б уникнути загибелі. Ми б перечекали бурю і знайшли спосіб дістатись якоїсь заселеної землі. Мені було до болю шкода моїх товаришів… Я спробував потрапити на корабель, і моя вилазка закінчилась успішно. Дощило весь день, але вітер зовсім ущух.
Цими днями я був зайнятий тим, що доправляв на берег усе, що могло б стати мені у пригоді для життя на незаселеному острові. Я стежив за припливами й відпливами і вчився будувати плоти. Поряд із періодами ясної погоди часом довго дощило – у цих широтах такої пори настає сезон дощів.
В одному з моїх останніх рейсів пліт перекинувся, і все, що було на ньому, пішло на дно. Проте оскільки це сталося неподалік берега, я дочекався відпливу і, хоча й було тяжко, зміг підняти з дна більшу частину залізних виробів.
Шквальний вітер стрясав острів цілу ніч, а вранці я побачив, що наш корабель рознесло на друзки, – поблизу обмілини, на яку він сів, плавали тільки уламки, а частина остова виступала з води, тільки коли починався відплив. Увесь день я клопотався на березі над урятованим мною добром – укривав парусиною та брезентом, щоб злива нічого не пошкодила.
Вирушив на пошуки зручного місця для житла і надвечір, нарешті, знайшов те, що мені треба. Біля підошви пагорба я накреслив півколо великого діаметра, щоб спорудити огорожу. Це буде подвійний, укріплений зовнішнім насипом частокіл.
Старанно працював, попри зливи. Переносив своє майно з берега на нову ділянку. Почав будувати огорожу.
Уранці пройшов із рушницею по околицях, сподіваючись підстрелити якусь дичину на обід, а воднораз роздивився місцевість. Дістав дику козу, дитинча якої ув’язалося за мною. На жаль, вигодувати козеня-сисунця мені не вдалося.