Цього разу Емма не вагалася.
– Коли мені починати?
– Завтра вранці, о десятій, у Центральному офісі, – відповіла лідерка опозиції.
– Ви хотіли бачити мене, пані голово.
– Хотіла, тож одразу ж перейдімо до справи, – сказала Емма ще до того, як Гендсу дали можливість присісти. – Я отримала кілька скарг від медсестер на вашу неетичну поведінку.
– Кілька? – Гендс розслаблено опустився у крісло.
– Упродовж минулого року старша медсестра збирала докази, і вона попросила мене розпочати офіційне розслідування.
– Прошу дуже, – не злякався Гендс. – Ви нічого не знайдете, нічого не зміниться, й мене повністю виправдають.
– Нічого не зміниться? Невдалий набір слів, могла б я подумати, докторе Гендс, якщо, звісно…
– Ще одне слово, леді Кліфтон, і я доручу своїм адвокатам розпочати справу про наклеп.
– Сумніваюся в цьому. Як і ви, я знаю, що свідків немає, і хоча я погоджуюся, що вас можуть вибілити від усіх звинувачень, усе ж маю намір переконатися, що ваша репутація буде знищена й ви ніколи більше не зможете знайти роботу в цій країні. Тож пропоную…
– Ви мені погрожуєте? Якщо ви це зробите, постраждає ваша репутація, її розірвуть на дрантя, як тільки виявиться, що розслідування було лише марною тратою часу та грошей. І це станеться саме тоді, коли Бристольський королівський шпиталь знову визнають кращою лікарнею року.
– Так, я вже про це думала, – погодилася Емма. – Раніше ваша впевненість трималася на тому, що це було ваше слово проти слова молодої медсестри. Але цього разу ви матимете справу не з переляканою юнкою, а з головою правління лікарні. І звісно, я готова ризикнути своєю репутацією проти вашої.
– Ви блефуєте, – не здавався лікар. – У вас лишилося менше року, і ви насправді не хотіли б, аби це було єдиним, що запам’яталося б про вас.
– Знову пальцем у небо, докторе Гендс. Коли я викрию вас у тому, в чому вас підозрюю, ваші колеги та шістнадцять медсестер, котрі надали письмові докази, – Емма постукала по пухкій теці на столі перед собою, що насправді було звітом геодезиста, – будуть лише дуже вдячні за моє втручання, хоча вам буде важко влаштуватися на роботу навіть у маленькій африканській державі.
Цього разу Гендс завагався перед тим, як озватися знову:
– Що ж, я також ризикну. Впевнений, що у вас недостатньо доказів для цієї справи.
Емма взяла слухавку, набрала номер й увімкнула гучний зв’язок. За мить вони обоє почули слово «редактор».
– Доброго ранку, Реґу. Це Емма Кліфтон.
– Хто з моїх репортерів щось накоїв, Еммо?
– Цього разу це не один із ваших репортерів. А один із моїх лікарів.
– Розкажіть мені більше.
– Я маю намір розпочати розслідування поведінки одного лікаря в шпиталі й подумала, що ви хотіли б про це почути,