Три келихи, в які зазвичай наливали воду, Джайлз наповнив шампанським по вінця, але Емма не могла відвести очей від двох моделей кораблів.
– Спасибі, – подякувала вона, вдягнувши окуляри. – Зізнаюся, що насолоджувалася кожною хвилиною й уже жалію, що втрачаю посаду голови правління. Та я також маю для вас сюрприз. «Кунард» попросив мене приєднатися до їхньої ради директорів, тому я також хотіла б виголосити тост.
Жінка підвелася й підняла келих:
– За Джошуа Беррінґтона, який заснував «Судноплавну компанію Беррінґтонів» 1839-го і за перший рік роботи на посаді голови правління отримав прибуток у сумі тридцять три фунти стерлінґів, чотири шилінґи і десять пенсів, але пообіцяв акціонерам більше.
Джайлз і Ґрейс підняли келихи.
– За Джошуа Беррінґтона!
– Можливо, настав час відсвяткувати нещодавнє народження мого двоюрідного небожа Джейка, – запропонував
Джайлз, – якого Себ сподівається бачити наступним головою правління банку «Фартинґс».
– Чи не занадто сподіватися, що Джейк присвятить себе банкірській справі, а не чомусь вагомішому? – озвалася Ґрейс.
– Наскільки надійне ваше джерело?
– Цілком надійне. І той чоловік записав усе, що почув, слово в слово.
– Ну, я не стану прикидатися, пані голово, – зізналася старша сестра, – що раніше не чула подібних чуток, але ніколи нічого такого, що можна було б підтвердити. Медсестра, котра подала офіційну скаргу, за тиждень звільнилася.
– Маєте ще варіанти? – запитала Емма.
– Чи знаєте ви щось про цю медсестру, окрім підслуханої балачки?
– Можу лише сказати, що передбачуваний напад стався у пральні на третьому поверсі.
– Перелік можна скоротити до пів дюжини медсестер.
– А раніше цього ранку вона була з лікарем Гендсом.
– Коли це сталося?
– Вчора.
– Тоді перелік, вочевидь, зменшиться до двох-трьох медсестер.
– А ще вона індуска.
– Ага, – сказала старша медсестра. – А я дивлюся, чому у Беверлі підбите око, тож тепер знатиму. Але їй доведеться подати офіційну скаргу, щоб ми отримали можливість розглянути це питання перед Комітетом з етики.
– Скільки часу це забере?
– Шість-дев’ять місяців, і навіть тоді, позаяк не було свідків, я не дала б цій справі багато шансів.
– Отже, це замкнуте коло, і доктор Гендс може продовжувати розважатися, і з цим нічого не вдіяти.
– Боюся, що так, пані голово, якщо тільки…
– Поздоровляю з успішним поглинанням, – привітала Марґарет Тетчер, коли Емма взяла слухавку, – хоча можу собі уявити, яким це було нелегким рішенням для вас.
– Мене наче роздерли навпіл, – зізналася