Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану. Олексій Кононенко. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Олексій Кононенко
Издательство:
Серия:
Жанр произведения: Мифы. Легенды. Эпос
Год издания: 2012
isbn: 978-966-03-6085-3
Скачать книгу
його, як усі гріхи будуть «змиті». В народі вважали, що не можна убивати більше ніж тисячу баранів, бо можна накликати нещастя: хвороби, смерть, природні катаклізми. Відомі пізніші оповідки про те, що Аллах створив людину і барана «одним подихом». У минулому баран вважався тотемною твариною мисливських племен Середньої Азії».

В. Басілов

      Велика рогата худоба в Туркменії з'являється в епоху бронзи. За своїм значенням у житті людей того часу вона поступалася дрібній рогатій худобі. Ймовірно, утримання великої рогатої худоби обмежувалося відсутністю достатніх випасів і могло бути доступним тільки відносно багатій групі населення, яка використовувала її швидше за все з транспортною метою і як молочну худобу, а не м'ясну. Хоч бик для всіх був дуже бажаним видом домашньої тварини. Це засвідчує відома знахідка золотої голови бика в одному з поховань пам'ятки Алтин-депе.

      У давнину у тюрків існував культ птахів; з цим пов'язані уявлення про душу в образі птаха, яку теж забирає птах. Культ птахів у тюрків знайшов відображення у весільних, погребальних, військових танцях.

      Яким є гострим соколиний зір!

      Яким метким і хитрим яструб є!

      Хто мову птахів зрозуміє, —

      До того і орли злетяться з гір!

Байрам-шахір (туркменський поет, XIX cm.)

      «Умовне зображення птахів, притому парних, на весільних паласах, що мали в далекому минулому, безумовно, ритуальне значення, є закономірним, бо зображення птахів було символом щастя і служило оберегом».

В. Мошкова

      Майже всі тюркські народи приписували хижим птахам особливу магічну силу. Не тільки пір'я чи кігті орла слугували оберегом, але й сам погляд цього грізного птаха наганяв острах на злого демона – албасси. Вважається, що та людина, яка носить на руці птаха, може вилікуватися від багатьох хвороб – хижий птах має сильну енергетику.

      Популярність хижих птахів у світогляді предків туркменів засвідчує те, що усі 24 племені огузів мали своїми тотемами кречета, яструба, шуліку, беркута, сокола, кібчика тощо. Засновники Туркмено-Сельджукської імперії носили імена хижих птахів. За словами туркменського філолога Махмуда Кашгарли (Кашгарського) (XI ст.), ім'я Тогрул бека Туркмена походить від назви птаха, який «знищує тисячу гусей, щоб з'їсти одного». Ім'я його брата Чагри бека також походить від назви сокола («чакри», «чекір»).

      У теке-туркменів відомі також власні імена Чагритегін, Мухаммед Чакір Тонва Хан, Турумтай (яструб-перепелятник), а у сучасних туркменів і нині популярне жіноче ім'я Лачин (сокіл-шахін).

      У туркменських народних повістях, героїчному і романтичному епосі, творах класиків поезії часто зустрічаються порівняння героїв з ловецькими птахами, прекрасними в польоті, а також мисливськи сценки тощо.

      У героїчному епосі існують такі порівняння: «лапа лева, очі яструба», «з крилами сокола, із серцем лева», «з оком сокола, з лапою лева Ґероґли».

      «…у всіх відомих випадках орли показані (на амулетах-печатках) завжди в геральдичній