– Мені це не подобається, – визнав адмірал. – Мені не здається це правильним.
– Наш перший обов’язок – інтереси наших акціонерів, – нагадав Боб своїм колегам, – тож чи можу я запропонувати пану Кліфтону підготувати доповідь на цю тему, щоб ми могли детальніше обговорити її на наступному засіданні правління?
– Гарна ідея, – похвалив Доббс.
– Я не проти самої ідеї, – сказала Емма, – але наш фінансовий директор вигадав альтернативне рішення, яке може вам здатися більш привабливим.
Емма кивнула в бік Майкла Керріка.
– Дякую, пані голово. Насправді все дуже просто. Якби ми взялися будувати другий корабель і скористалися нашим варіантом повторного замовлення у «Гарланд і Вольф» за зумовленим контрактом, то уникнули б сплати будь-яких корпоративних податків упродовж наступних чотирьох років.
– Тут має бути якийсь підступ, – зауважив Ноулс.
– Зовсім ні, – сказала Емма. – Будь-яка компанія може вимагати податкових пільг щодо капітального проєкту, якщо вона дотримується ціни, узгодженої в початковій угоді.
– Чому уряд погоджується на це, якщо інші запропоновані заходи такі драконячі? – поцікавився Мейнард.
– Бо це допомагає зменшити показники безробіття, – пояснив Себ. – Лейбористська партія обіцяла зробити це у своєму останньому маніфесті.
– Тоді я підтримую це рішення, – оголосив Доббс. – Але скільки часу мине, перш ніж ми зможемо вирішити, приймати пропозицію «Гарланд і Вольф» чи ні?
– Трохи більше п’яти місяців, – поінформував Керрік.
– Більш ніж достатньо часу для ухвалення рішення, – докинув Мейнард.
– Але це не вирішує обмеження у п’ятдесят фунтів для наших пасажирів, – нагадав Енскотт.
Себ не стримав посмішки.
– Дядько Джайлз мені сказав, що ніщо не може зупинити пасажира, який випише чек, перебуваючи на борту.
– Але ми не надаємо банківські послуги на «Бекінґемі», – сказав Доббс.
– Банк «Фартинґс» буде дуже радий відкрити своє відділення на кораблі, – відгукнувся Себ.
– Тоді я пропоную, – сказав Енскотт, – також додати цю пропозицію до звіту пана Кліфтона, й усі рекомендації необхідно розіслати всім членам правління до наступного засідання.
– Домовилися, – підсумувала Емма. – Тож усе, що маємо вирішити зараз, це на коли його призначити.
Як завжди, знадобилося трохи часу на вибір дати, зручної для всіх членів ради директорів.
– І будемо сподіватися, що до наступної зустрічі інцидент із флотом залишиться не більше ніж чутками, – сказала Емма, оглядаючи людей за столом.
– Так, пані голово, – кивнув Ноулс. – Ви просили нас запропонувати можливих кандидатів на іншу вакантну посаду в правлінні.
– Маєте