І це ще не все. Що більший стрес відчували ці матері, то коротшими ставали їхні теломери. Це стосувалось не лише доглядальниць хворих дітей, але й усіх учасників дослідження, зокрема контрольної групи матерів, які мали вдома здорових дітей. Матері з сильним стресом також мали майже вдвічі нижчі рівні теломерази, ніж матері зі слабким стресом, тому їхня здатність захищати свої теломери була нижчою.
Люди переживають стрес дуже по-різному: «наче пудова гиря на моїх грудях», «наче клубок у животі», «наче вакуум у легенях, що не дає вдихнути на повні груди», «серце калатається, наче на мене чекає супротивник». Ці метафори походять із відчуттів організму, бо стрес впливає не лише на голову, а й на тіло. Коли система стресових реакцій перебуває в стані підвищеної готовності, організм виробляє більше гормонів стресу кортизолу та епінефрину. Серце б’ється швидше, тиск зростає. Блукальний нерв, який допомагає модулювати фізіологічні реакції на стрес, призупиняє свою активність. Саме тому стає важче дихати, зберігати контроль, уявляти, що світ – безпечне місце. Коли ви страждаєте від хронічного стресу, ці реакції не надто тривожні, але безперервно тримають вас у стані фізіологічної пильності.
У наших доглядальниць декілька аспектів фізіологічної стресової реакції (зокрема менша активність блукального нерва та вищі рівні гормонів стресу уві сні) були пов’язані з коротшими теломерами чи меншими рівнями теломерази2. Ці реакції на стрес прискорювали біологічний процес старіння. Ми відкрили нову причину, чому люди у стані стресу виглядають змученими і частіше хворіють: тяжкі стреси й турботи руйнують їхні теломери.
Коли якесь наукове відкриття вказує на причинно-наслідковий зв’язок, ви маєте запитати себе: чи справді цей зв’язок має той напрямок, який вам здається. Наприклад, люди колись вважали, що це жар зумовлює хворобу. Тепер ми знаємо, що зв’язок протилежний: хвороба зумовлює жар.
Коли надійшли результати нашого першого дослідження матерів-доглядальниць, ми не забули спитати себе, чому коротші теломери були у жінок із більшим стресом. Чи справді це стрес призводить до коротких теломер? Чи, може, короткі теломери якось схиляють людину до відчуття більшого стресу? Наші матері-доглядальниці надали перші переконливі дані з цього питання. Зв’язок між тривалістю стресу доглядальниць та довжиною теломер – чіткий показник того, що стрес впливає з часом, змушуючи теломери вкорочуватися. Короткі теломери (після поправки на вік) не могли визначити, скільки років мати доглядала дитину, тому мав бути інший шлях – це роки догляду зумовлюють коротші теломери. Ми також перевірили, чи пов’язаний з коротшими теломерами старший вік дитини. Якби роки важкого догляду зношували теломери більше, ніж роки батьківства контрольних матерів, ми б побачили зв’язок між віком дитини і теломерами