Він затягнувся, потім клацнув на телевізійне меню. На екрані дівчата спускалися сходами, співаючи дурнувату пісеньку й вип’ячуючи пружні груди.
– Клавдіо, ти готовий?
Блискавично перемкнув канал.
– Звісно, люба.
Рафаелла подивилася на нього. Клавдіо й далі сидів на дивані, але вже не з таким упевненим виглядом.
– Зміни краватку, зав’яжи ось оцю, бордову.
Рафаелла вийшла з кімнати, не даючи йому змоги заперечити.
Клавдіо розв’язав вузол своєї улюбленої краватки, натиснув кнопку на пульті. Він сподівався, що повернуться гарні дівчата. Однак довелося задовольнитися якоюсь бідолахою-домогосподаркою, що, танцюючи абсолютно не в такт, демонструвала білий пухкий живіт. Якийсь бляклий тип за столиком неподалік дивився на неї, він був одягнутий у жахливий псевдокитайський голубий халат. Клавдіо вдягнув бордову краватку й зосередився на зав’язуванні нового вузла.
– Бабі, можна дізнатися, куди ти поклала тонкий олівець?
– Він там, у шухлядці з косметикою.
– Де?
Тиша, яка запала відтак, свідчила, що Даніела знайшла те, що шукала. У маленькій ванній, яка розділяла кімнати сестер, Даніела щедро квецяла очі тушшю. Буквально прилипла до дзеркала з надією, що це покращить результат. Марно.
Бабі з’явилася поряд із нею.
– Ну і як тобі?
На ній була сукня у квіточки, рожева й легка. Вона ніжно охоплювала талію, а відтак вільно спадала на пишні стегна.
– То як?
– Добре.
– Але не чудово?
– Дуже добре.
– Гаразд, але чому ти не кажеш: «чудово»?
Даніела силкувалася накреслити лінію, яка мала видовжити її очі.
– Ну, мені не подобається колір.
– Так, а крім кольору…
– Мені не надто подобаються такі грубі бретельки.
– Так, а крім бретельок?
– Ну, ти ж знаєш, мені не подобаються квіточки.
– Так, але ти не звертай на них уваги.
– Тоді вигляд у тебе чудовий.
Бабі, аж ніяк не задоволена судженням сестри, не знала й сама, що, власне, вона воліла б почути. Взяла флакончик «Каронн», який вони з батьками купили у «д’юті-фрі», повертаючись з Мальдівів. Виходячи, штовхнула Даніелу.
– Гей, уважніше!
– Сама будь уважнішою! Я тобі краще підіб’ю око, щоб воно стало синім, аніж ти його намалюєш. Ну поглянь, як ти фарбуєшся!
– Це я для Андреа.
– Якого