Ключник світів. Наталия Уиллрайт. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Наталия Уиллрайт
Издательство: Мультимедийное издательство Стрельбицкого
Серия:
Жанр произведения: Детективная фантастика
Год издания: 0
isbn: 9780880007634
Скачать книгу
весело запитала Дарина.

      – Відмінно, ось сидимо з Дмитром Родимовичем, трохи випиваємо. Згадуємо роки дружби та служби. Ти пам'ятаєш Дмитра Родимовича?

      – Звичайно пам'ятаю. Передавай йому від мене привіт, – весело відповіла Дарина. – А як там кіно?

      Питання вирвалося несподівано. Вона вже після усвідомила, що задала його невчасно.

      – Яке кіно? – здивувався Св’ятопятов.

      – Яке ви вранці знімали, а потім по новинах показували, – награно жартівливо відповіла Дарина.

      Полковник забарився. Він зовсім забув, що вигадав історію про зйомки фільму.

      – Та нормально, як би, – відповів він. – А що?

      – Нічого, просто так запитала. Вирішила перевірити, обдурив ти мене чи ні, – весело зізналася Дарина.

      – Я? Обдурювати рідну доньку? Ніколи! – обурився полковник.

      – Гаразд, тато, досить мене оберігати. Я вже не дитина. Так що там із звірячим вбивством? Знайшли того, хто це зробив?

      – Та куди там! – на диво спокійно відповів Св’ятопятов. – У нас же тільки рука ліва, а тіло не виявили. За відбитками нічого немає, свідків немає. Один тільки дивак приходив сьогодні. І того проґавили.

      – Як це проґавили? – здивувалася Дарина.

      – А ось так. Черговому догану. Прийшов хлопчина дивного вигляду і заявив, що знав вбиту. Що він її друг або родич, я так і не зрозумів. Це все одно не важливо. У нас навіть на камерах його обличчя немає. Встановили дороге обладнання, а толку від нього, як з козла молока!

      Св’ятопятов вже трохи випив і став балакучим.

      – Почекай, а як же він дізнався взагалі про руку? – здивувалася Дарина.

      – Напевно, так само як і ти. Від наших друзів телевізійників! Що б їм грець! Всю контору на вуха підняли!

      – І що, прямо ось так по руці впізнав свою родичку чи подружку? Тато, це ж смішно.

      Настала пауза. У всій метушні Св’ятопятов навіть не подумав про те, що дійсно, як це хтось зміг впізнати у відірваній руці свого знайомого? Полковник не знайшов чим відповісти. Все, що він зміг зробити після слів доньки, це голосно посопіти в слухавку. Дарина розсміялася.

      – Ну ви даєте! Теж мені, сищики.

      – Добре-добре. Теж мені, детектив. У понеділок відбудуться збори по цій справі там і розберемося. Як у тебе день пройшов? Чим займалася? – змінив напрям розмови Св’ятопятов.

      – Не погано. Прокинулася, прибралася на кухні, погуляла по місту, потім прийшла і задрімала.

      – Тааак, – простягнув полковник. – За такої погоди треба на свіжому повітрі час проводити, а не розслідуваннями займатися в запорошених кабінетах.

      – Ой, до речі про розслідування. Я не знаю чи важливо це, але мені сьогодні випадково на очі потрапила стаття. У ній йдеться про труп дівчини знайдений вчора на набережній без руки, – не дала договорити батькові Дарина.

      Знову настала пауза.

      – Донька, ось ти мені скажи, навіщо тебе весь час тягне щось читати чи дивитися про вбивства.