Дарина викинула сміття в сміттєвий бак, а після вирушила на стоянку до свого мініатюрного «Гольфу». У веселих яскравих променях сонця автівка виглядала такою ж неохайною, як і кухня. Хтось скористався товстим шаром бруду, щоб прямо на капоті написати непристойне слово. Але Дарина не засмутилася, вона з посмішкою витягла з сумочки вологі серветки. Тепер на капоті утворилася брудна розмазня, яка набагато більше впадала в очі, ніж непристойне слово. Дарина скривилася, пообіцявши своєму автомобільчику заїхати на мийку. Але, сівши за кермо, зрозуміла – голод пересилив сором. Дарина завела мотор і помчалася по весняному проспекту в свій улюблений ресторанчик на Подолі.
Якось так вийшло, що на багатолюдній вулиці дві прилеглі яскраві вивіски кав'ярні та бістро відвернули увагу від її улюбленого місця. Завдяки такій скромності в ресторанчику завжди знаходяться вільні місця. Так вийшло і цього разу. Дарина зайняла столик на відкритій веранді. Їсти хотілося сильно, багато і ситно. Вона замовила суп-харчо, картоплю фрі з м'ясом по-французьки, а на десерт сирний пудинг. Поки Дарина насолоджувалася стравами, то міркувала про те, що ж приховує від неї батько і яким чином можна вивідати у нього інформацію?
Судячи зі стриманої нецензурної лексики в телефонній розмові, він був розлючений, а це турбувало Дарину. Вона взагалі багато хвилювалася про свого батька. Його робота була небезпечною. Йому б в кабінеті відсиджуватися, чекаючи пенсію, та розпорядження роздавати. Але ні, він завжди брав активну участь в розслідуваннях.
Дарина глибоко зітхнула і вирішила, що найкраще розвіяти похмурі думки допоможе прогулянка по історичним місцям міста. Вона вийшла з улюбленого закладу убік Контрактової площі, звідки по кам'яній бруківці пройшлася до Андріївського узвозу.
Історична вулиця найулюбленіше місце не тільки туристів, але і жителів Києва. Крім, як пройтися по барвистим торговим рядам, тут можна сходити в театр «Колесо», або піднятися на оглядову терасу Замку Річарда. Зазирнути в музей Булгакова. Помилуватися Андріївською церквою. Зайти на музейну територію біля Десятинної церкви.
У будь-яку погоду і пору року Андріївський узвіз рясніє різного роду картинами і виробами ручної роботи. Колекціонери хваляться зібраними предметами з різних епох, а легкий вітерець розносить веселі нотки, виконувані вуличними музиками.
Дарина піднялася на оглядовий майданчик до Замку Річарда. Звідси відкривався чарівний вид на Київ. Дерева вже випустили нирки. Хмарно сіро-коричнева маса гілок переодягнулася. Навіть димарі заводів не дратували своїм індустріальним пейзажем. До поручнів підходили перехожі. Вони фотографувалися на тлі весняного міста і йшли далі насолоджуватися теплим днем. Дарина