БЯНКА. Ну, я й вела.
ЛЮДОВІКО. А що робила ти, Еміліє?
ЕМІЛІЯ. Викривала Яго, поки він мене не вбив.
ЯГО. Але спочатку ти припала до Дездемони і довго не могла від неї відірватися. Може, в цей час ти її і задушила?
ЕМІЛІЯ. І заодно штрикнула її ножем? Адже він був у тебе! Той ніж, з яким ти за мною ганявся.
ЯГО. Той ніж був із гнучкої гуми і ти прекрасно це знаєш. Він і зараз при мені. (Виймає з-за пояса і демонструє всім бутафорський ніж.)
ЕМІЛІЯ. Мене вбив театральним ножем, а її – справжнім. Адже після того, як вона тобі зрадила, ти її зненавидів.
ЯГО. Можна подумати, що ви всі її обожнювали.
ЛЮДОВІКО. Перестаньте сперечатися. Кассіо, твоя черга.
КАССІО. Всі ви бачили, що я вийшов на сцену і стояв на ній разом з вами. Потім ми оголили мечі, схопили Яго, і на цьому все скінчилося.
ЛЮДОВІКО. Але поки ми його переслідували, ти міг непомітно ткнути мечем і Дездемону. Адже вона відмовила тобі, першому красеню, у своїй прихильності. Ти і роль Отелло не отримав через неї, хоча дуже хотів.
КАССІО. Ви теж мріяли її прирізати. Адже вона при всіх принижувала вас на кожній репетиції.
ОТЕЛЛО. (КАССІО.) Ти хотів отримати мою роль? Це для мене сюрприз. Так ось чому ти почав упадати за цією стервою!
КАССІО. Чому, власне, ця роль твоя? Судячи з того, як ти її граєш, ти і поняття не маєш, хто такий Отелло і з чим його їдять. Бьянка – і та зіграла б цю роль краще.
Коротка пауза.
ЯГО. Стоп! Ми зайшли не в той ліс. Я пропоную випити по чарці й заспокоїтися.
КАССІО. Слушна пропозиція.
ОТЕЛЛО. Коньяк ще є?
КАССІО. Тільки горілка.
БЯНКА. Це навіть краще. Наливайте!
Кассіо розливає горілку. Усі мовчки п'ють. Пауза.
ЕМІЛІЯ. Послухайте, що я вам скажу. До Дездемони в гримерку перед початком вистави заходив її, так би мовити, покровитель.
БЯНКА. Директор, чи що?
ЕМІЛІЯ. Ні, інший, головний. Ну, знаєте, цей, з крутих.
БЯНКА. Я щось не розумію. Хіба вона не з директором?..
ЕМІЛІЯ. Дорогенька, ти ще недосвідчена і не знаєш, що у порядної актриси має бути, щонайменше, два покровителя: один директор або головний режисер, котрий дає ролі, інший – крутий, який дає гроші.
КАССІО. Еміліє, твоя юна подруга не гірше тебе знає, як треба жити. Продовжуй. Що ти хотіла сказати?
ЕМІЛІЯ. Коротше кажучи, вони крупно посварилися.
ЛЮДОВІКО. Ти впевнена?
ЕМІЛІЯ. Ще б пак! Ніжна Дездемона крила його таким добірним матом, що нам і не снився. Нам ще треба вчитися і вчитися.
КАССІО. (Балагурить, як завжди.)
Дездемону враги катували,
Хотіли її волю зламать,
Дівочі уста прошептали:
Не вийде, ядрі твою мать.
ЯГО. (Емілії.) Ну, посперечалися вони, ну, посварилися. А нам що до того?
ЕМІЛІЯ. А до того, що, може, саме він з нею і порахувався. А ми тут ні при чім.
ЛЮДОВІКО. Яким чином він міг з нею порахуватися?
ЕМІЛІЯ.