Антоніна Прокопівна í Світлана йдуть.
БАБУСЯ.. (Кутається в хустину.) Замерзла я в автобусі, не можу зігрітися.
НАДЯ. Чаю гарячого в буфеті хочете попити?
БАБУСЯ.. А можна?
НАДЯ. Звичайно. Ходімо. (Веде Бабусю.)
Пауза.
МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Кажуть, зараз весілля красиве буде.
АЛЛА. Підемо подивимося?
МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. (Знизуючи плечима.) Мені все одно.
Перша гостя. Як тобі все це подобається?
ДРУГА ГОСТЯ. Не то цирк, не то філармонія.
Жінки виходять. На авансцену виходить ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА. в ошатній вечірній сукні. Голос у неї осиплий, промова звучить дещо поспішно.
ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Шановні Наташа та Олександр! Сьогодні знаменний, незвичайний день. Зараз тут, в цьому залі здійсниться подія, яка запам'ятається вам на довгі-довгі роки í яка змінить все ваше життя. Ви підете звідси іншими людьми, оновленими, щасливими, усвідомлюючи важливість події. Ніколи не забувайте про цю хвилюючу мить, ставтеся один до одного дбайливо, чуйно, бережіть полохливого птаха щастя, який злетів сьогодні до вас у руки. (Без паузи, трохи прискорюючи темп.) За вашим вільним бажанням í взаємною згодою, відповідно до закону, оголошую вас чоловіком í дружиною.
Урочиста музика.
А тепер, коли урочиста церемонія завершена, прошу всіх перейти із залу у фойє, де на вас чекає фотограф, щоб відобразити цю пам'ятну подію.
У залі для глядачів запалюється світло, відкриваються двері у фойє, де, може бути, – а чому б í ні? – дійсно чекають фотографи í походжають у білих сукнях наречені, готові сфотографуватися на пам'ять з глядачами.
КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ ДІЇ
ДІЯ ДРУГА
Кімната нареченої порожня. У службовому кабінеті мається ОЛЕНА. Входить ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА.. Олена тут же починає схвильовано говорити.
ОЛЕНА. Хто встановив ці безглузді правила? Адже ми кохаємо один одного! По-вашому, я повинна наказати своєму серцю не битися, поки мені не виповниться рівно вісімнадцять? Або, по-вашому…
ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… (Хапаючись за голову.) Стоп! Закон забороняє реєстрацію неповнолітніх. Ясно? До побачення.
ОЛЕНА. Але від подачі заяви до реєстрації повинно пройти не менше місяця, так?
ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Так.
ОЛЕНА. (Торжествуючи.) А мені якраз через місяць буде вісімнадцять.
ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Почекай трохи, не помреш.
ОЛЕНА. Ми í так вже стільки чекаємо! Ну я вас дуже прошу! Як жінка жінку!
ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… (Трохи м'якше.) Як тебе звуть-то?
ОЛЕНА. Олена.
ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Скажи, Олено, ви давно знайомі?
ОЛЕНА. Дуже давно. Вже три… майже три тижні!
ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Батьки-то знають?
ОЛЕНА. При чому тут вони? Це наша особиста справа.
ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… А жити де будете?
ОЛЕНА. (Трохи зніяковівши.) У батьків. Поки що.
ЗІНАЇДА