Маленький принц. Ілюстроване видання. Антуан де Сент-Экзюпери

що удава зовні і зсередини, та й то у шість років! Звісно, я намагаюся передати схожість якнайкраще. Але зовсім не впевнений, що у мене це вийде. Один портрет виходить вдало, а інший ні краплі не схожий. Так само і зріст: на одному малюнку Маленький принц у мене надто великий, на іншому – замаленький. І я не дуже добре пам'ятаю, якого кольору був його одяг. Я намагаюся малювати і так і сяк, навмання. Зрештою, я можу помилитися і в якихось важливих подробицях. Але ви вже вибачайте. Мій друг ніколи мені нічого не пояснював. Можливо, він думав, що я такий самий, як він. Але я, на жаль, не вмію побачити баранця крізь стінки ящика. Може, я трохи схожий на дорослих. Напевно, я старію.

      V

      Кожного дня я дізнавався щось про його планету, про те, як він її покинув і як мандрував. Він розповідав про це потроху, і то принагідно. Так на третій день я довідався про трагедію з баобабами.

      Це теж вийшло через баранця. Здавалося, Маленьким принцом раптом оволоділи тяжкі сумніви, і він запитав:

      – Скажи, адже це правда, що баранці їдять кущі?

      – Так, правда.

      – От добре!

      Я не зрозумів, чому було так важливо, що баранці їдять кущі. Але Маленький принц додав:

      – Отже, вони і баобаби теж їдять?

      Я заперечив, мовляв, баобаби – не кущі, а величезні дерева заввишки з дзвіницю, і якщо він приведе навіть ціле стадо слонів, їм не з’їсти і одного баобаба.

      Почувши про слонів, Маленький принц засміявся:

      – Їх довелося б поставити один на одного…

      А потім сказав розважливо:

      – Баобаби, поки не виростуть, бувають зовсім маленькі.

      – Це вірно. Але навіщо твоєму баранцеві їсти маленькі баобаби?

      – А як же! – вигукнув він, ніби мова йшла про найпростіші, азбучні істини.

      І довелося мені поламати голову, поки я зміркував, в чому тут річ.

      На планеті Маленького принца, як на всіх інших планетах, ростуть трава і бур'ян. А отже, є там добре насіння корисного зілля і погане насіння шкідливого зілля, бур'яну. Але ж те насіння невидиме. Воно спить, сховане під землею, поки одне якесь не надумає прокинутися. Тоді воно пускає паросток; він розправляється і тягнеться до сонця, спершу такий милий, нешкідливий. Якщо це майбутній редис або кущ троянди, хай собі його росте на здоров'я. Але якщо це якийсь бур'ян, треба вирвати його з корінням, щойно його впізнаєш. На планеті маленького принца було жахливе насіння… Це насіння баобабів. Ґрунт планети був геть ним уражений. А якщо баобаб не розпізнати вчасно, то вже ніколи його не позбудешся. Він заволодіє усією планетою. Він прониже її наскрізь своїм корінням. І якщо планета дуже маленька, а баобабів забагато, вони розірвуть її на клаптики.

      – Є таке тверде правило, – сказав мені пізніше Маленький принц. – Встав вранці, вмився, привів себе до ладу – і одразу ж наведи лад і на своїй планеті. Неодмінно слід кожного дня виполювати баобаби, щойно їх можна буде відрізнити від рожевих кущів: молоді паростки у них майже однакові. Це дуже