Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев

Гістадруту залежала, головним чином, від його здатності забезпечити їх роботою через бюро праці «Гістадруту». З цією метою організація створила Управління громадських робіт, яке функціонувало як компанія-підрядник; 1924 року йому дали ім’я «Солел Боне» (прокладання доріг та будівництво). Компанія наймала робітників для прокладання доріг та облаштування будівель, але головним чином для служби у британській адміністрації та місцевих осередках сіоністської організації, які замінили Сіоністську комісію. Ще одна причина, з якої люди приєднувалися до «Гістадруту» – бажання користуватися медичними послугами, які надавала «Купат Холім», дочірня компанія «Гістадруту». Наприкінці жовтня 1922 року Бен-Ґуріон дивувався великій кількості робітників, які приєдналися: близько шістнадцяти тисяч. Близько половини з них уже стали зареєстрованими членами, що платили внески – це вдвічі більше, ніж було за два роки до того. «Я ніколи не вірив, що можливо зібрати таку велику кількість, – писав він у своєму щоденнику. – Це початок великої епохи „Гістадруту”».[534]

      Незабаром після повернення з Москви Бен-Ґуріон запропонував «Гістадруту» розширити свою діяльність у промисловості. «Настав час створювати великі заводи, що належать і підконтрольні робітникам», – заявив він. Бен-Ґуріон передбачав «сотні й тисячі» нових робочих місць. Він також указав на можливість того, що «Гістадрут» може шукати приватних інвесторів для цих підприємств. Напевно, він був стурбований тим, що ліві у його русі висловлять ідеологічний протест, тож запевнив, що взаємодія між приватним капіталом та «інтересами робітників» була сприйнята добре й успішно практикується у Радянському Союзі.[535] 1924 року він висунув вимогу, щоб Сіоністський виконавчий орган виділив фінансування на будівництво житла для міських робітників, попереджаючи, що якщо це не буде зроблено швидко, результатом буде катастрофа – люди покидатимуть країну.[536]

      Опоненти Бен-Ґуріон звинуватили його в тому, що він перетворив «Гістадрут» в особисту сферу впливу, ніби «Гістадрут c’est moi».[537] Було ще щось, але й не тільки. Ніхто не працював так завзято, протягом усього дня і вночі. Бен-Ґуріон застосовував у своїй роботі у «Гістадруті» ті самі якості, які проявляв у попередніх починаннях: пристрасть, здатність до навчання і непохитна, майже нав’язлива, старанність. Він заздалегідь розбирався у питаннях, які мали обговорюватись на засіданнях, де він, як звичайно, говорив мало. У разі необхідності він лобіював свою позицію задовго до початку засідань, щоб переконатися, що його пропозиції пройдуть.

      Протягом перших п’яти років перебування Бен-Ґуріона у «Гістадруті» спалахнуло 158 страйків, в яких взяли участь понад п’ять тисяч робітників. Він ретельно ці страйки класифікував. Більшість із них, стверджував він, досягли успіху; деякі закінчилися компромісом; і лише кілька провалилися.[538] Він пропагував і культурну діяльність «Гістадрута», його освітні програми та театральну