– Не сумнівайтесь, Еммо, я не хотів би, щоб цей шматок лайна став тим, хто впливатиме на наші рішення, – зауважив Бьюкенен.
Емма промовчала.
Ще однією з вражаючих чеснот голови була його здатність згладжувати будь-які розбіжності, що виникали в перебігу засідання ради директорів.
– Які останні новини про Себастьяна? – запитав він, приєднавшись до Емми за чаркою перед обідом.
– Старша медсестра каже, що цілком задоволена процесом його одужання. Я також рада сказати, що й сама помічаю помітне покращення його стану щоразу, коли відвідую лікарню. Гіпс із лівої ноги вже зняли, тепер у нього відкриті вже два ока, і він висловлює власну думку про все – від того, чому його дядько Джайлз може замінити Ґейтскелла на посаді лідера Лейбористської партії, до того, що лічильники на паркувальних майданчиках – не що інше, як урядова змова вициганити більше наших важко зароблених грошенят.
– Згоден із ним за обома пунктами, – визнав Бьюкенен. – Будемо сподіватися, що його велемовність є прелюдією до повного одужання.
– Його хірург, здається, також так вважає. Пан Овен заявив, що сучасна хірургія швидко прогресувала під час війни, адже воякам була потрібна негайна допомога, і часу на звертання за порадами до колег у лікарів не залишалося. Ще тридцять років тому Себ, мабуть, опинився би в інвалідному візку, але не сьогодні.
– Він усе ще сподівається повернутися до Кембриджа на наступного Михаїла?
– Гадаю, що так. Нещодавно його відвідав його методист і повідомив, що хлопець може зайняти своє місце в Пітергаузі у вересні. Навіть дав йому кілька книжок для читання.
– Що ж, у нього там є всі можливості сконцентруватися на навчанні.
– Цікаво, що ви згадали про це, – пожвавішала Емма, – адже віддавна він зацікавився нашою компанією, що стало цілковитою несподіванкою. Тож він читає протоколи кожного засідання правління від першого рядка до останнього. Навіть купив десять акцій, що дає йому законне право відстежувати кожен наш крок, і можу вам сказати, Россе, що він не соромиться висловлювати свої погляди, зокрема й щодо пропонованого будівництва «Бекінґема».
– Без сумніву, на нього вплинула думка його матері з цього приводу, – усміхнувся Бьюкенен.
– Хоч це й дивно, але ні. Здається, йому радить хтось інший.
Емма голосно засміялася.
Гаррі підняв погляд з іншого кінця стола і відклав свою газету.
– Позаяк я нічого не зміг знайти кумедного у вранішній «Таймс», поділись, будь ласка, жартом зі мною.
Емма сьорбнула кави і повернулася до «Дейлі-експрес».
– Схоже, що леді Вірджинія Фенвік, єдина донька дев’ятого графа Фенвіка, порушила процес розлучення проти свого міланського графа. Вільям Гікі передбачає, що Вірджинія отримає відступні в обсязі близько двохсот п’ятдесяти тисяч фунтів стерлінґів плюс їхнє помешкання на Лоундс-сквер, а також заміський маєток у Беркширі.
– Непоганий