Емма Кліфтон відклала зустріч із Россом Бьюкененом, на якій планувала обміркувати ідеї голови ради директорів щодо будівництва нового комфортабельного лайнера, котрий, якщо правління його підтримає, стане частиною флоту «Судноплавної компанії Беррінґтонів».
Четверо людей розсілися навколо овального стола в офісі секретаря Кабінету Міністрів.
– Спасибі, що відгукнулися у такий короткий термін, – розпочав Джайлз із дальнього кінця столу.
Сер Алан кивнув.
– Але я впевнений, що ви зможете оцінити, що зараз переживають пан і пані Кліфтон, коли життя їхнього сина все ще у небезпеці.
– Я поділяю їхню тривогу, – відгукнувся Редмейн, – і дозвольте сказати, наскільки мені прикро було дізнатися про нещасний випадок з вашим сином, пані Кліфтон. Не в останню чергу через те, що я частково винен у тому, що сталося. Однак дозвольте запевнити, що я не сидів склавши руки. На вихідних я спілкувався з паном Овеном, головним інспектором Майлзом і місцевим коронером. Вони не могли б бути іще стараннішими. І змушений погодитися з Майлзом у тому, що бракує доказів, які підтвердили б, що дон Педро Мартінес якимось чином причетний до аварії.
Роздратований погляд Емми змусив сера Алана швидко додати:
– Тим не менш доказ і відсутність будь-яких сумнівів часто є двома дуже різними речами. Після того як ми дізналися, що Мартінес не знав про те, що його син був у машині у той час, я виснував, що він просто може знову завдати удару, яким би нелогічним це не здавалося.
– Око за око, – сказав Гаррі.
– Можливо ви маєте рацію, – визнав секретар. – Він, вочевидь, не пробачив нам те, що вважає крадіжкою восьми мільйонів фунтів своїх грошей, навіть якщо вони й були фальшивими, і хоча він, напевно, ще не второпав, що за цією операцією стоїть уряд, немає сумнівів, що він і досі вважає, що ваш син особисто відповідальний за те, що сталося в Саутгемптоні, і мені дуже шкода, що я тоді недостатньо серйозно оцінив ситуацію.
– Вдячна вам хоч за це, – видихнула Емма. – Але ви не запитуєте про те, коли і куди наступного разу вдарить Мартінес. Адже будь-хто може зайти до шпиталю й вийти з нього так само легко, ніби це автобусна станція.
– Не можу з вами не погодитися, – сказав Редмейн. – Саме так я і зробив вчора вдень.
Це зізнання викликало миттєву тишу, яка дозволила йому продовжити.
– Однак ви можете бути певні, пані Кліфтон, що цього разу я вжив усіх необхідних заходів, аби переконатися, що вашому сину більше нічого не загрожує.
– Чи не могли б ви поділитися з паном і пані Кліфтон причиною такої вашої впевненості? – мовив Джайлз.
– Ні, сер Джайлз, не можу.
– А це чому ж? – не зрозуміла Емма.
– Бо мені довелося залучати міністра внутрішніх справ і міністра оборони, й тому таємна рада зобов’язала мене дотримуватися конфіденційності.
– Що за дурня? – вимагала уточнень Емма. – Не треба забувати, що йдеться про життя мого сина.
– Якщо