– Звідки воно?
– Один британський вояк зайшов занадто далеко під час його допиту, як мені сказали.
– Тоді вам знадобиться нова людина у вашій команді.
– Я ніколи раніше не пив чаю у «Палм-корті», – зізнався Бьюкенен.
– Моя теща, Мейзі Голкомб, працювала в готелі «Роял», – пояснила Емма. – Але в ті часи вона не пускала Гаррі або мене туди. «Це непрофесійно», – казала вона.
– Ще одна жінка, котра явно випередила свій час, – зауважив Росс.
– Ви знаєте лише половину, – сказала Емма, – але я збережу Мейзі на наступний раз. Насамперед маю вибачитися за те, що не стала розмовляти з вами під час обіду або принаймні доки Фішер міг підслуховувати.
– Ви ж не підозрюєте, що він має щось спільне з нашими клопотами?
– Не напряму. До сьогоднішнього ранку я навіть припускала, що він, можливо, почав життя з чистого аркуша.
– На мою думку, більш лояльного колеги на зборах ради директорів ще не було…
– Згодна. Та лише цього ранку я дізналася, кому він вірний насправді.
– Не розумію… – визнав Росс.
– Пригадуєте, як наприкінці зустрічі ви попросили мене на кілька слів, але мені довелося вийти?
– Ще б пак, але як це стосується Фішера?
– Я подалася за ним і виявила, що він їздив телефонувати.
– Те саме, без сумніву, зробили один чи двоє інших директорів.
– Звісно, але скористалися телефонами в приміщенні. Натомість Фішер вийшов з будівлі, поїхав у напрямку доків, аби зателефонувати з телефонної будки біля пабу, який називається «Лорд Нельсон».
– Не можу сказати, що знаю, де це.
– Тому, мабуть, він його і вибрав. Дзвінок зайняв менше двох хвилин, і він ще встиг на обід у будинку правління, перш ніж хтось помітив його відсутність.
– Цікаво, чому він вважав за потрібне приховувати, до кого телефонує?
– Бо вирішив, що те, що сказав адмірал, слід негайно повідомити своєму покровителю, і він не міг ризикувати, щоб його хтось почув.
– Ви ж не вірите, що Фішер якимось чином пов’язаний із ІРА?
– Фішер – ні, а от дон Педро Мартінес – так.
– Хто такий дон Педро?
– Гадаю, що настав час розповісти вам про чоловіка, якого представляє майор Фішер, про те, як мій син Себастьян із ним познайомився, і про значення скульптури Родена під назвою «Мислитель». Тоді ви зрозумієте, з ким ми маємо справу.
Пізніше того вечора троє чоловіків сіли на пором у Гейшемі до Белфаста. Один мав при собі торбу, другий – течку, а третій нічого не мав. Вони не були друзями й навіть знайомими. Насправді ж їх поєднали лише їхні професійні навички та переконання.
Подорож до Белфаста зазвичай займала близько восьми годин, і за цей час більшість пасажирів намагалися трохи поспати; але не ці троє. Вони подалися до бару, замовили три пінти «Ґіннесса», одну з небагатьох спільних речей для них, і зайняли місця на горішній палубі.
Трійця дійшла згоди, що найкращий час для виконання