Історія з ключами викликала в Адіка глузливу посмішку. «П’яна дівчина з твоїми ключами – це твоє особисте життя. Я в ньому розбиратися не буду. А ось те, що ти про виклик на роботу і фейкове замикання розповідав, це підозріло. Це мене куди більше хвилює».
Черга до стійки розсмокталася. Бісмарк узяв лате і повернувся на місце.
– До вас уночі дівчина приходила! – почув над головою.
Озирнувся. З тацею в руках біля нього зупинилася молода жінка, що вже прибрала порожні горнятка з сусіднього столика.
– Що ви сказали? – перепитав Олег.
– Десь о п’ятій до вас дівчина підсіла. Ви міцно спали. Я думала, вона хоче у вас гаманець з кишені витягнути, але вона мене запевнила, що вас знає. Навіть ім’я назвала, але я вже не пам’ятаю, – пояснила жінка.
– Ага, – кивнув Олег, перевіряючи кишені. – Симпатична?
– Не дуже! – жінка знизала плечима і пішла.
Збитий з пантелику, Бісмарк відволікся від спогадів про розмову з Адіком. Допив каву і подався додому. Перед дверима забарився. На мить затамував подих, приклав до дверей вухо, перевіряючи, чи немає там когось чужого.
Полежав з пів годинки на канапі. За цей час і головний біль випарувався, і чіткіше пригадалася нічна бесіда з Адіком. Радше вже не бесіда, а найголовніше. Адже Адік прийшов з торбинкою і в якийсь момент, роззирнувшись, витягнув золоте руків’я кинджала або ножа. На руків’ї – знайоме зображення. Два лицарі на одному смішному довгому коні. «Подивися на цю золоту красу! Адже ж круто?!» – зажадав підтвердження Адік, сам зачаровано вдивляючись у предмет своєї нинішньої гордості, ніби це він його викопав. «А там же ще щось було, в глині?» – нагадав йому Бісмарк. «А-а! Так! З тією штукою треба ще повозитись!» – відмахнувся Адік. І перед тим, як піти, дав Бісмарку важливе і термінове завдання, ніяк не пов’язане з небезпечною чорною археологією.
Олег набрав його номер.
– Привіт! Знаєш, у мене провали в пам’яті! Ти мені щось вночі розповідав, а я не пам’ятаю.
– А ти вже вдома? Як там? Сторонніх немає?
– Немає.
– Я тобі папірець дав. Список. Там прізвища і адреси, за якими треба пройтися і поговорити.
Бісмарк перевірив кишені куртки, витягнув складений учетверо папір. Розгорнув.
– А хто ці люди?
– Археологи,