Щоденник чоловiка на межi сторiч. Олексій Кононенко. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Олексій Кононенко
Издательство:
Серия:
Жанр произведения: Поэзия
Год издания: 2012
isbn: 978-966-03-5373-2
Скачать книгу
плів таке, що Господи єси!

      А тіло знов тулилося до тіла.

      Казати «НІ» не вистачало сил.

      Вона сміялась: «Я тебе зґвалтую!

      Але колись… Не зараз. І не тут.

      В тій піраміді, яку ти будуєш,

      на жоден камінь я не підійду.

      І я не камінь, любий, – вільна птаха…»

      Крило волосся – наче ось злетить…

      Дим огортав мовчанку. Стіл, як плаха…

      Ніч промайнула, мов єдина мить.

      Таких ночей в житті буває мало.

      Щоб водночас і грішна, і свята…

      Вони пішли. А їм услід блищала

      загублена сережка-сирота…

      ***

      Місто. Ніч. Блукає сон.

      Сніг на ниточках висить.

      Темні тисячі вікон.

      Лиш моє вікно не спить.

      Трохи випило вина.

      Трохи кави, звісна річ.

      Нині у мого вікна

      видалась безсонна ніч.

      Може, десь твоє вікно

      теж не спить, шампанське п’є.

      Може, світиться воно

      одиноке, як моє…

      ***

      Як я тебе цілую! Світку мій!

      Тебе ще так ніхто не цілував.

      У цьому світі, на землі оцій, тебе

      Господь мені подарував.

      Я припадаю до твоїх колін.

      Я прагну тільки дотику грудей.

      То скільки днів, чи скільки довгих літ

      мою любов ховати від людей?

      Чому боїшся ти моїх зізнань?

      Люблю тебе. Не бачу в тім вини.

      Мільйони літ життів, смертей, кохань

      було до нас… Та що мені до них!

      Хто був з тобою… є… хто буде ще…

      Твоє життя мені не перейти.

      Душа болить, як рана… в серці щем…

      Люблю тебе! Моєю будеш ти!

      ***

      Цей недоспіваний романс

      Про лісникову теплу хату

      Куди приніс замерзлу вас,

      Щоб від морозу врятувати.

      Я пам’ятаю дивну ніч,

      Як ми у лісі заблукали,

      І лісникову теплу піч,

      Що нас до ранку колисала.

      Тоді я з вами був на «ти»,

      Я вас закохано голубив,

      У двері дерлися чорти,

      Вовки і тигри шаблезубі.

      А ми в хатинці лісника,

      І нас ті жахи не лякали,

      Ваш теплий бік, моя рука…

      В ту ніч ми спали і не спали.

      Цей недоспіваний романс

      У кольорах щоночі сниться.

      До скону днів кохаю вас,

      Моя улюблена… Рушниця!

      ***

      Твої чоловіки… Мої жінки…

      Їх не існує, коли ми удвох.

      Нам Бог дарує дні, а не віки.

      Нам кожен день дарує мудрий Бог.

      ***

      Щодня дарує Бог тебе мені.

      Щодня різдвяно тішиться душа…

      Як довго ніч! Які короткі дні!

      Шепоче серце:

      – Ти не поспішай…

      Мороз йорданський ходить по світах.

      Висить – не пада – місяць, як сльоза.

      Ворожить тихий вечір по зірках…

      Що завтра нам готують небеса?…

Скачать книгу